З редакційної пошти

ПРО СЬОГОДЕННЯ

Почався новий, 2019 рік і всі ми чекаємо добрих змін. Наші очікування певною мірою пов’язані також з березневими виборами. А ще з реформами.

Ось повним ходом по країні крокує децентралізація, створюються територіальні громади, щоправда у нас, в Кривоозерському районі, поки затишшя. Боляче дивитись, як завмирають осередки інфраструктури, особливо у селах –  ощадбанк, пошта.

Але не варто зосереджуватися на негативі, адже позитивне поряд.  Відрадно, що наша лікарня, ще поки існує, і в цьому чи не основна заслуга головного лікаря Валентини Павлівни Зайченко. В селищі облаштовано пішохідні  доріжки і біля школи, і від лікарні до центральної дороги. Дякуючи зусиллям селищної ради та комунальному підприємству «Добробут», селище освітлене. Ось якось влітку на нашій вулиці Волощанській стало темно, а для нас пенсіонерів це дуже погано, бо ні ввечері, ні вночі не пройти. Звернулись до селищної ради – і знову наша вулиця освітлена.

Людей, які проживають на нашій вулиці Волощанській, хвилюють нібито й елементарні, але дуже важливі речі. Візьмемо, наприклад, забезпеченість якісною питною водою. Та де там якість – у нас немає навіть водопроводу, хоча на території місцевого господарства є свердловина. Далі подивимось на дорогу по нашій вулиці. Її можна назвати основною артерією селища, та по ній же снують, розбиваючи асфальтне покриття, величезні фури. По обидва боки дороги нема пішохідних доріжок. Діти ідуть до школи поміж машин. Та добре, поки все добре.

Думаю, що такі проблеми могла би вирішувати територіальна громада. Пора нам ставати свідомішими і відповідальнішими.

Майбутні вибори теж наша відповідальність. Не купіться знову за десятку, те не продайтеся за кіло гречки, не змарнуйте дане вам право вибору.

Дуже хочеться миру. Кожного ранку слухаю новини і серце кров’ю обливається. На сході гинуть наші захисники. І молюся за наших воїнів, за мир, за Божу благодать на нашій рідній землі. Завжди молюся, і Господь дозволив мені дожити до моїх років (через рік святкуватиму 80-річчя, якщо на те воля Господня). Маю двох синів і дві донечки, внуків і правнуків. Молю, аби Господь дав мені і всім нам здоров’я, щоб побачити Україну мирною, заможною і щасливою.

Галина МУРАВСЬКА, вчитель-пенсіонер, ветеран праці та група пенсіонерів із Кривого Озера.