Історія Кривоозерщини

Історія нашого краю у розрізі родоводу польських панів

З досліджень Лідії Гулько

Пріоритетним джерелом з історії рідного краю ХVІІІ – ХІХ ст. досі є енциклопедія «Миколаївська область. Історія міст і сіл УРСР», видана в 1971 році. Минуле Кривого Озера укладачі книги розглядають об’єктивно, в площині ліво- та правобережжя річки Кодими, бо ж адміністративне підпорядкування обох частин Кривого Озера тривалий час було різним.                                                                                                             Дізнаємося, що 1764 року на правобережній частині стояло майже 40 хат. Селом володів ханський каймакан Якуб-Аги, який збирав з дворів на свою користь податки. Також стягував оброк на користь хана – селяни сплачували десятину від кількості скотини та прибутку промислів.                                                                                             Лівобережна частина села і землі довкруж нього у 80-х роках XVIIІ ст. належали магнату Любомирському. Пан дозволив тут селитися дрібній шляхті, молдаванам, а також кріпакам-утікачам.

Радянські вчені, досліджуючи історію сіл України, перебували під пильним оком цензорів-комуністів. Тому цінність роботи нівелювалась. Приміром, щоб підкреслити негативне ставлення до приватної власності, тих, хто володів землею і селами, представляли виключно за прізвищами. Через це питання: хто саме з Любомирських володів Кривим Озером? – залишається відкритим. Адже виділити безіменного землевласника з великого князівського роду (серед Любомирських багато магнатів, володарів латифундій в Україні) не просто.

Розгадку, вважаю, знайдемо, досліджуючи, по-перше, історію ключа Конєцпольського, в склад якого входило Криве Озеро і, по-друге, родовід польських князів, що панували в цих місцях.

Місто Конєцполь на Кодимі заснували Конєцпольські, польські князі гілки каштелянської, у 1622 – 1633 роках. У середині XVII ст. Конєцпольські володіли українськими землями на Поділлі та Брацлавщині, заснували ряд населених пунктів, зокрема укріплення Саврань на Південному Бузі (1635 – 1640). Їм належала й слобода Тясмин (Сміла). У другій половині ХVІІ ст. вплив Конєцпольських на польську державу слабшає. 1648 року під Пилявцями військо польське під командуванням Олександра Конєцпольського розбили козаки Богдана Хмельницького. Останнього представника роду Конєцпольських, бездітного Яна Олександра, не стало у 1719 році. З причини відсутності прямих нащадків усі його маєтності, включаючи Смілу та Конєцполь, перейшли до родичів – Олександра і Франциска Валевських.

У цей час на польський престол претендують князі Любомирські. За могутністю і силою політичного впливу вони другі після Радзивіллів. До Любомирських, представників ланчуцької гілки, відходять величезні земельні володіння Конєцпольських.

1723 року Любомирські виявили бажання придбати Смілу. Проте Валевські їм в цьому відмовили. Напевно, прагнули передати своє добро родичам. Тоді Любомирські задля втілення в життя далекоглядних планів провернули аферу: знайшли однофамільця Валевських, міщанина Олександра. Він і придбав для Любомирських такі бажані землі. Отак Любомирські отримали пакет документів на право володіння Смілою, Конєцполем і землями навколо них. Тут вони панували понад 60 років. Перший володар Сміли – сандомирський воєвода Єжи Олександр Любомирський, утвердив це місто головним у Смілянському ключі.

Великі землевласники Любомирські увійшли в історію України як такі, що активно впроваджували політику польської корони в українських землях. Вони чинили тиск на православне населення: забороняли ходити в свої храми, обкладали непосильними податками. Натомість насильно навертали селян до католицьких храмів. З 1720 року, у відповідь на релігійний, культурний і соціально-економічний тиск поляків, українські парубки формують гайдамацькі загони і нападають на панські маєтки. Розпочалася багаторічна війна з витиснення поляків, що з часом охопила всю Правобережну Україну.                                                                                        1735 року землі Смілянщини успадкував син Єжи Олександра – київський і брацлавський воєвода Станіслав Любомирський. Найбагатший громадянин Польської монархії (володів 31 містом і 738 селами, отримував майже три мільйони злотих щорічного прибутку), звичайно, претендував на королівську корону та престол. Але зсередини його здоров’я підточували негативні почуття. Пан був надміру амбітний, гордий і марнотратний, захоплювався грою у карти.

Тим часом народні повстанці ходили навколо Сміли. Кілька разів їм вдалося ввірватися в Смілянську фортецю та її пограбувати. Під час Коліївщини гайдамаки, очолювані Василем Буркою, що виконував завдання Максима Залізняка, оволоділи Смілою. На допомогу Любомирським прийшли царські війська й швидко придушили повстання. Але гайдамацькі загони ще довго діяли в цих районах.

З початку 1760-х років у Станіслав Любомирський страждає на психічні розлади. Його сини звернулися до короля взяти батька під свою опіку. 1770 року Станіслава усувають від управління маєтками. У 1776 році його наступники Олександр, Юзеф, Михайло і Франц Ксаверій Любомирські розділяють батьківщину між собою. Цей розподіл землі, закономірно, викликає ряд запитань. Перше: хто з Любомирських був власником Кривого Озера?

Відповідь потрібно шукати в документах. Але такі на мої очі не потрапляли. Можливо, їх не знайти в Україні. Та, безперечно, вони зберігаються в архівах Польщі та Росії і потребують глибокого вивчення.

З цього питання озвучу свої припущення. Володіти Кривим Озером, землями й селами навколо нього міг, приміром, Франц Ксаверій. Після Першого розділу Польщі князь у 1777 році перейшов на бік Росії. Він брав участь у війні проти турків (1788 року з Потьомкіним стояв під Очаковом). Був нагороджений орденами Св. Станіслава і Св. Анни. У 1796 році отримав звання генерал-лейтенанта. У Київському воєводстві російська імператриця подарувала йому міста, маєтки, землі. У південно-східній його частині Любомирський володів 9 містами, 179 селами і понад 100 тисячами «душ мужеска пола». Для резиденції, місця постійного проживання, князь вибрав Смілу.

Цікавий факт: Франц Ксаверій був одружений з внучатою племінницею Кирила й Олексія Розумовських – Марією Львівною Наришкіною.                                                Свої маєтки і землі Франц Ксаверій Любомирський продав Григорію Потьомкіну (1786 року – Смілу) за два мільйони рублів. За Потьомкіним водився поганий звичай: він остаточно ніколи не розраховувався. Ось чому після смерті «світлішого» Любомирський з його нащадками мав судову тяганину.

Наразі запитання: чому землі Любомирського перебували в скарбниці?                      Відповідь шукаймо в історичних реаліях тих часів. Так, воєнні дії Росії на Півдні України проти Туреччини, напади татар на українські села, набіги гайдамаків на володіння поляків відбилися вкрай негативно на плодючості землі та її заселенні. Оброблені поля витоптувались і заростали бур’янами. Села грабували, викрадали робочу худобу. Ранили і вбивали чоловіків, що захищали двори, молодих людей викрадали й продавали в рабство. Багато українців покидали насиджені місця й емігрували в більш тихі. Для відновлення родючості землі потрібні було вкладати колосальні матеріальні та людські ресурси. Триматися за маєтки на землі, охопленої вогнем народного повстання, суперечило здоровому глузду.

Росія завдяки поділам Польщі та перемозі над Туреччиною прибрала до своїх рук Правобережну Україну. Землі, якими володіли поляки, переходили до російської скарбниці.

Стосовно Кривого Озера і навколишніх сіл, то у XVIII ст. вони малозаселені. На відкритій місцевості, без природних бар’єрів, ці населені пункти були легкою здобиччю для грабіжників. Звичайно, прибутку села не приносили, натомість завдавали великого клопоту землевласнику. Названі причини могли схилити Любомирського (Потьомкіна?) перевести ці землі з людьми до державної скарбниці за якусь грошову винагороду.

Після російсько-турецької війни 1787 – 1791 рр. Криве Озеро відійшло до Росії. Правобережна частина села віднесена до розряду державних поселень.

1793 року поділ села був закріплений адміністративно: правобережжя Кодими відійшло до Херсонської губернії Ананьївського повіту, лівобережжя до Подільської губернії Балтського повіту.

Про поміщиків, у власності яких перебувало Криве Озеро, дізнаємось із справи про виявлення в будинку поміщика селища Криве Озеро Балтського повіту Подільської губернії Янішевського Ф. К. старовинної дорогої зброї.

Для винесення рішення була створена комісія, що принагідно вивчала документи з придбання Кривого Озера Янишевським та попередніми власниками села. Отож дізнаємося, що на початку ХІХ ст. Криве Озеро Балтського повіту належало Людвіку Шалайському. 1810 року поміщик продав село своєму братові Станіславу Шалайському. По смерті останнього в 1826 році, внаслідок поділу, Криве Озеро відійшло до Февронії, дочки покійного. 1833 року графиня Февронія, за першим шлюбом Мощенська, а за другим Тишкевичова, продала долю своєї власності в Кривому Озері поміщиці Марії Ягеловичовій. Ця пані вийшла заміж за Шмельця, австрійського підданого, і в 1835 році продала свою власність у Кривому Озері поміщику Фадею Янишевському.

Прізвища власників Кривого Озера фігурують у багатьох судових справах. І не тому, що вони були аморальні, експлуатували селян, знущалися з них. Причину порушення ними закону слід шукати, зокрема, в політичній ситуації, що складалася на той час у Європі. Так, події Великої французької революції розбудила патріотичні настрої поляків. Їхня країна, в минулому найпередовіша в Східній Європі, утратила свою державність. У січні 1793 році прусський король Фрідріх ІІ разом з російською імператрицею Катериною ІІ уклали договір, за яким розділили Польщу, приєднавши її землі до своїх. (Згідно з цим договором до Росії відійшла Правобережна Україна.) Серед поляків ширяться національно-визвольні ідеї. Сягають вони й Кривого Озера, заселеного поляками. 1830 року Західну Європу знову потрясли події, що відбувалися у Франції. Внаслідок революційного перевороту з трону був скинутий Карл Х і посаджений Луї-Філіп. Однак його владу обмежувала конституція. Національно-визвольна революція перекинулася в сусідні країни. У листопаді 1830 року Микола І вирішив допомогти французькому монарху: придушити революцію і направити свої війська до Парижу. Та надійшло повідомлення, що у Варшаві повстанці захопили владу і проголосили національний уряд, який очолив князь Чарторийський. Плани російського монарха круто змінилися – наказав повернути свої війська на Польщу. Почалася російсько-польська війна. Незважаючи на технічні й кількісні переваги, російські війська відразу не могли зламати супротиву поляків. Протистояння тривало протягом 10 місяців. Лише у вересні 1831 року російські війська під командуванням І.Ф. Паскевича взяли Варшаву.

ЦДІАУ, ф. 533, оп. 4, спр. 194

На справі про встановлення таємного нагляду за дружиною губернського предводителя дворянства графа Тишкевича стоїть гриф «Секретно». Її відкрито 13.07.1831, закрито 10.08.1831 року. Віднині дії Тишкевичової перебували під таємним наглядом. Земського чиновника виконавча влада зобов’язала попередити графиню: у разі виїзду в іншу губернію, вона повинна отримати на це дозвіл. Однак Тишкевичова на це не зважила: самовільно поїхала до Кривого Озера.

ЦДІАУ, ф. 490, оп. 4, спр. 85

Велика (на 549 аркушах) справа про передачу майна учасника польського повстання Вікентія Тишкевича, яку розглядала Подільська казенна палата.

Згідно з судовою ухвалою від 19 січня 1832 року В. Тишкевича віднесено до другого розряду злочинців, а все його майно та землі «без изъятия обратить в казенное ведомство». Ось пояснення протизаконних дій графа: «был одним из главнейших участников и подстрекателей возникшего в Подольской губернии мятежа, находился в сообществе с Собинскими, Ржецким и другими подобными злоумышленниками, приготовлял умы к восстанию против законной власти и наконец присоединился к главному скопищу у Колькки (не розбірливо), после разбития оного под селением Маиданом в Летичевском повете с прочими бежал за границу, там арестован, но и оттудо бежал. Где находится – не известно. Его имение состоит в Балтском уезде – Кривом Озере». Тишкевичу належало 25 душ чоловічої статі.

Проте в регістрах Балтського повіту графа В. Тишкевича не знайшли, як власника Кривого Озера, бо на паперах воно належало Шалайским.

На 13 арк. вміщено документ, складений 23.03.1832 р. Ф. Тишкевичовою і направлений до Кам’янця-Подільська в Подільську казенну палату. Графиня надала документ, складений її чоловіком, що 25 душ з маєтку Криве Озеро належать їй. Значить, до цих душ з боку скарбниці не повинно бути ніяких претензій, бо вони за правом спадковості переходять до сина графа – Михайла. Графиня все ж пропонує компромісне вирішення питання: продати проблемні душі з публічного торгу, а вирученими за них грішми поповнити борг, що лежить на її чоловікові за утримання адміністрації Бурилівського фільварку. До того ж із 25 душ залишилося 14, бо 11 померли від холери. І загалом, лише три душі придатні до польових робіт. Решта – це каліки, старезні, втекли, або померли. Один рекрут. У кріпаків лише дві старі конячини та шість биків, непридатних для тяглових робіт.

Графиня пояснила, за яких умов вона продала чоловікові цих людей. Вона вступила йому частину маєтку в Кривому Озері під виглядом продажу за 10 тисяч рублів асигнаціями тільки для голосу на його користь під час дворянських виборів. Прибуток, який повинні сплачувати кріпосні душі, дорівнює 24 рублі 60 копійок. Наразі взяти прибуток неможливо. Бо, щоб люди не померли від голоду, доводиться купляти для них хліба. От і виходить, що державі немає сенсу забирати цих людей – підводить Тишкевичова жирну риску.

Чиновники Палати дійшли: Тишкевичова не надала вичерпної інформації про маєток свого чоловіка. Вона щось приховує. Терміново доручили Гейсману прибути до Кривого Озера і на місці все з’ясувати й доповісти. Також наказали встановити місце перебування графа, узнати про все його добро, рухоме й нерухоме, щоб конфіскувати його в скарбницю для покриття витрат, використаних на придушення польського повстання.

На арк. 91 – 98 Відомість, що надійшла з Бурилівського казенного фільварку. Заборгованість графа перед фільварком складала 2308 рублів 73 копійки сріблом. А ще граф Тишкевич позичив у Іполити Бронської 1350 рублів сріблом. Всю суму він зобов’язався повернути до 15 січня1832 року. Бронська подала в суд на боржника з просьбою стягнути ці кошти з маєтку Тишкевича, що в Кривому Озері.

Гейсман, прибувши до Кривого Озера, створив комісію, в склад якої ввійшли чиновники з Кам’янця-Подільського і Балти, а саме: Хаменський, Гловацький, Оліферов, повітовий землемір Журавський .

На 204 арк. рапорт комісії Подільській казенній палаті. Стало відомо, що 25 осіб селян чоловічої статі були записані за ревізьким реєстром 1816 року та додатковими розписами 1827 року. Тишкевичу за актом від 8 квітня1829 року було продано ревізійних 22 душі та новонароджених три душі. Нині маєток перебуває у власності поміщиці Ягеловичової, яка придбала його у графині Тишкевичової. Селян чоловічої статі в неї 238 душі. 25 з них виокремили в казенне відомство з присілку Кривоозерського, що називається Молдавкою. Межовими знаками окреслили ділянку землі в 526 десятин 1364 сажні, що відійде до державної скарбниці.

Додається поіменний список 25 чоловік.

Палата розпорядилася передати власність бунтівника Тишкевича титулярному раднику і кавалеру Гловацькому з врученням йому інвентаря з розпискою.

На 214 арк. ще один рапорт комісії за тією ж адресою. Стало відомо, що Тишкевичова не надала Ягеловичовій інвентарного плану на 25 душ. Гейсману не вдалося знайти ні графині, ні графа Тишкевичів.

Згідно з наказом Палати комісія склала новий план Молдавки. Але на цій ділянці стоїть будинок Антонія Шалайського з городом і землею в 6 десятин 20 сажнів. А ще свідки кажуть: граф Тишкевич у Кривому Озері не мав власності, бо все належало його дружині.

267 арк. 1834 року поміщиця Марія Ягеловичова подала до Балтського суду Прошеніє. Пише, що через відокремлення маєтку графа Тишкевича зазнала великих збитків. Так, внесла 10 тис. рублів сріблом за селян плюс 1800 рублів набігло процентів за 1832 – 1834 роки. Замість 25 душ у неї відібрали 41. Просить оцих людей у неї кілька років не забирати. Хай працюють на неї, щоб вона вернула втрачене.

251 арк. До Міністерства фінансів і департаменту державного майна від Подільської казенної палати надіслано Відомість про конфісковане добро графа Тишкевича в Кривому Озері. Через те, що його землі досі не виділені, то подають загальні відомості по селищу. Там 41 господарство, в яких проживає 189 осіб чоловічої статі, 191 особа жіночої статі. А точніше: «почворных – 3, паровых –15, пеших – 11, халупников – 12».

Прибуток, що надходить з Кривого Озера:

– від селян 1594 р. 92, 5 коп.

– чиншів від шляхти та євреїв за будинки і лавки 1119 р.

– десятини збору за овець 8-10 р.

– орендного, тютюнового та інших статей прибутку з містечка 3850 р.;

від селян 100 р.

– штукового або оренди від забою худоби 140 р.

– чиншу з пивоварного заводу 450 р.

Разом прибуток складає 7262 р. 92, коп. сріблом.

Дізнаємося, що Тишкевичова володіла й Луканівським фільварком.

297 арк. У канцелярію МВД Подільського цивільного губернатора надійшло повідомлення такого змісту. Поміщик Балтського повіту Фадей Янішевський подав міністру фінансів скаргу про сутужне для нього розпорядження Ліквідаційної комісії з приводу грошових претензій до конфіскованого у графині Тишкевичової маєтку. Її чоловікові, графу Тишкевичу, окрім конфіскованих в Кривому Озері душ, належить ще сумма 15 080 р. сріблом, що перебуває у поміщика Антонія Ярошинського з Ямпольського повіту. На ці гроші посягає дружина бунтівника Тишкевича, вимагаючи їх від нього, тобто Ф. Янішевського.

Палатою терміново надіслано запит у відповідні інстанції щодо цих коштів. Стало відомо, що 15.01.1826 р. в Києві зареєстровані два листи Антонія Ярошинського про його позику у графині Тишкевичової 15 080 рублів. Вона ці кошти уступила своєму чоловіку.

304 арк. Минфіну державного майна стало відомо, що «мятежнику Викентию Тишкевичу по уступной от жены его сделке принадлежит сумма 15 080 р. серебром с имения помещика Ольгопольского уезда Антона Ярошинского, но взыскание сей суммы не возможно по случаю Сенатом произведенного конкурса на имении Ярошинского». Після смерті матері боржника її маєтки перейшли до нього. Отож потрібно 18 060 р. (з обов’язковим врахуванням процентів від цієї суми, що набігли) у А. Ярошинського забрати й передати в державну скарбницю.

Тим часом конфіскувати і передати Молдавку в скарбницю не виходило.

Марію Шмельцову зобов’язали прислати купчу нею містечка Криве Озеро. Вона же надіслала оригінал документа до Санкт-Петербургу, де той загубився. Врешті решт Молдавку офіційно передали титулярному раднику Гловацькому.

На 422 – 440 арк. інвентар фільварка містечка Кривого Озера, складений 26 травня 1834 року. Через те, що Молдавку ще не виділили в державне підпорядкування, то інвентар стосується всього містечка. У ньому 71 двір. Переписані всі, хто проживав у кожному дворі, їхні прізвища, родинні стосунки та капітал. Першим у списку двір Панфіла Молдавана. Йому 30 років. Дружина Пелагея, якій 24 роки, брат дружини Кіндрат – 19, мати Панфіла – 60, його син – 3 роки. Панщину відробляли 120 днів, під час жнив працювали 20 днів. Данина з двору: 2 мітки пряжі, 3 курки, 20 яєць. Ґрунт один – пар, 2 бики, 1 корова.

Прізвища постійних мешканців Кривого Озера: Арнаут, Балановський, Бондар, Бурик, Валянтир, Гонтарук, Гордієнко, Денисюк, Журавель, Завадський, Карнован, Ковальчук, Коцюба, Мартилога, Мокрак, Москалюк, Неріуца, Олейник, Пандюк, Починок, Рудий, Рущик, Ткач, Слюсар, Стадник, Сторолух, Топор, Трандаспр, Тросиник, Уманець, Урсул, Чагарін, Черзиманів, Чечельницький, Юрдатий.

438 арк. Усього в Кривоозерському фільварку зареєстровано волів – 29, коней – 15 старих і 2 молодих, корів – 82, биків – 9.

ЦДІАУ, ф. 445, оп. 1, спр. 2

Велика справа (на 739 аркушах) про передачу і прийом конфіскованих маєтків Київської і Подільської губерній у воєнне відомство, перебувала в Управлінні по керівництву Головним начальником селищ воєнного відомства в Київській і Подільській губерніях. Очолював Управління генерал від кавалерії і кавалер граф Вітте. Відкрито справу (28.04.1836 року, закрито 05.06.1838) у відповідь на імператорський наказ від 04.04.1836 р. урядовому Сенату: всі конфісковані маєтки бунтарів у Київській і Подільській губернії в кількості 80.543 душ з усім майном, справами і борговими зобов’язаннями, які на них покладені, повинні перейти у відання Воєнного міністерства.

До Києва відправляють Відомості про нерухомість, конфісковану в Київській та Подільській губерніях. Зокрема, у Балтському повіті конфісковано частину селища Криве Озеро з 25 душами, власність поміщика Вікентія Тишкевича. У примітці вказано: «Имение сие следует казне по купчей, выданой женой мятежника своему мужу, но от прочаго имения еще не отделено».

У цій же Відомості знаходимо селища Тридуби, Красненьке, Секретарку, в яких мешкало 406 душ. Вони належали дітям Вацлава Яловицького – Едуарду і Олександру. Є інформація про майно селян селищ та підприємства. Наприклад, у Тридубах працював цегельний завод і два млини з використанням води. У Красненькому селяни мали було 94 воли, 3 коняки, 106 овець.

Криве Озеро в документах Воєнного управління віднесено до Окремої П’ятковської дільниці Балтського повіту.

Є Відомість про прибутки, що надійшли з конфіскованих маєтків за березень 1837 року. Криве Озеро серед сіл (Рибниця, Топола, Кричуново), від яких прибуток не надходив. Начебто причина в тому, що не розмежована земля і не відома її кількість.

Вітте звітує Сенату про землі, що перейшли у відання Воєнного міністерства. Додає плани і карти «казенных селений» з роз’ясненнями. Зокрема, що земля в Кривому Озері подана з «присадою Калантырки» і що карта складена в англійських дюймах ольгопольським повітовим землеміром Вронським.

На жаль, у справі, що зберігається в ЦДІАУ, карти нема. Гадаю, її можна знайти в архівах Санкт-Петербургу.

Викликає інтерес Відомість, розміщена на 611 аркуші. У ній вказано, з якими землями межували землі колишніх бунтарів та хто їхні власники. Проте такої інформації про землю графа Тишкевича в Кривому Озері не знайти. Можливо, через малу кількість у його маєтку людей і землі (до речі, найменшу з усіх конфіскованих в учасників польського повстання).

Усе ж цікаво знати: де знаходилося володіння графа Тишкевича?

Беручи до уваги інформацію про карту частини Кривого Озера, виходить, що вона межувала з Калантиркою.




Що було на нашій землі в давні часи?  Про це йшлося у піснях, переказах, народних думах!

У 1240 році південна частина Русі знищується і розорюється монгольською навалою. Витоптані поля, спалені села, знищені культурні надбання – широкі простори, раніше заселені густим населенням, перетворюються на пустиню, а поля, які оброблялися працьовитими руками ратаїв, набагато століть перетворюються у цілинний степ. «Рідко оратай погукував, а більше ворон» («Слово о полку Ігореві»).

Куди ж поділося населення з цих країв?

Певно, населення у більшості своїй загинуло у героїчній боротьбі з загарбниками, частина попала у люту неволю, у чужоземне рабство, а частина втекла у північні малодоступні райони і у Полісся, на Волинь, у Карпати. Дехто пішов іще далі до Новгорода та Білого моря.

В багатьох билинах, записаних біля Архангельська, оспівуються події, які відбувалися в ХІІ-ХІІІ, а може й і раніше у південній частині Русі, в Києві, в Галичі, на Волині, тощо.

Из Волинца города, из Галича,

Из той Волынь – земли богатыя,

Из той Корела из проклятая…»(1)

З ХІІІ століття південь Русі, в тім числі і територія Кривоозерщини, були тим місцем, де розгортаються криваві події, коли народ з Галицької, Волинської і Київської земель відстоюють свою волю, свої права, свою незалежність.

Данило Галицький – перший об’єднувач руських земель на Південно Західній Русі, і його сини декілька раз виступали в степ, у так зване дике поле і билися з татаро-монголами. «В 1257 році Данило «воздвиг  рать против татар»… війська Данила і Василька напали на волохівську землю, а війська Лева (син Данила) — на Побужжя (Прибужський степ) і «Людей тараских» Але сили були нерівними і татари перемогли. Вони всю степну частину перетворили на пасовища для своїх отар та у форпост для нападу на заселені місця: Галичину, Волинь, Київщину, а також на Молдавію, Литву, Польщу, Північно- Східну Русь. Татари майже кожного року робили свої грабіжницькі напади на ці землі, палили села, людей вбивали і захоплювали у полон і гнали у порти Чорного моря в Кафу, Судак, Килію і продавали на рабських ринках. (Стрельський. История Николаевщины с древнейших времен до начала русско-турецкой войны 13 века, стр.14.)

 У піснях, переказах, народних думах народ передавав події, які відбувалися в 14 -15  століттях.

Ой, на горі огні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатство розграбили,

Стару неньку зарубали,

А молоду в полон взяли.

А я з лихом та бідою

Заховався під водою.

У долині бубни гудуть,

Там на заріз людей ведуть.

Коло шиї аркан в’ється,

А по ногах ланцюг б’ється. (1)

В одній обрядовій весільній пісні співається:

Ой, татарин, братік татарин,

Продав сестру за талір,

А русую кісочку за шостак,

А білеє личенько пішло й так.

Тут порівнюється брат з татарином, коли він на весіллі бере за  сестру викуп від молодого (жениха).

Крім татар у руського народу були і інші вороги: поляки, литовці, угорці, німці і т.д.

В 15 столітті південні поселення раніше зруйновані монголо-татарами відбудовуються, а деякі будуються наново. Ці поселення в основному розміщені вздовж Дніпра, Південного Буга та Дністера.

Використана література.

Архів Південно-західної Росії, ч.7, том стор 23.

Былины. Государственное издательство художественной литературы. Москва 1954г., стр.130.

Історія Української РСР. Видавництво Академії наук УРСР, Київ 1953 р.

Стрельський. История Николаевщины с древнейших времен до начала русско-турецкой войны 13 века.

===========================================================

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ  РАЙОНУ СТОРІНКАМИ РАЙОННОЇ ГАЗЕТИ

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОН 7 БЕРЕЗНЯ 2018 РОКУ

СВЯТКУВАВ СВІЙ 95-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ  

95 років – незначний відрізок для історії. Але який він був непростий для нашої Кривоозерщини. Наші земляки, діди і батьки пройшли важкий шлях колективізації, воєнне лихоліття, повоєнну розруху, часи так званої політичної відлиги.

Потім роки перебудови, а далі – довгоочікувана незалежність. І за всіма цими подіями люди, які творили і творять історію нашого району.

Про роки колективізації і часи Другої світової війни та окупації наша газета писала у публікаціях, приурочених до 90-річчя району. Тож ми, користуючись наявним газетним архівом, спробували відтворити історію нашого району з періоду від 1945 року, звертаючи основну увагу на знакові події, які найбільш запам’ятовуються. Можливо, деякі факти нині сприйматимуться і неоднозначно, але це наша історія, яку пережили наші батьки, діди і прадіди.  Вони закладали тоді своєю працею підвалини нашого сьогодення.

1945 рік

У травні відбудували Голосківський млин і комори для зерна.

У районі капітально відремонтовано 14 комунальних будинків.

У Краснянській сільській раді (колгосп «Гуртова праця») у липні відновили роботу дитсадок-яслі на 80 – 90 дітей.

У селі Очеретня відбудували ферму на 180 овець.

1946 рік

У 1946 році в районі було 40 шкіл, охоплено навчанням 6 342 учні. Окремо діє 12 шкіл колгоспної молоді на 280 слухачів.

В районі відроджено 81 колгосп і 3 машино-тракторні станції, 303 колгоспних тваринницьких ферм.

Почало працювати 3 лікарні, 4  амбулаторії, 9 фельдшерських пунктів, 7 родильних колгоспних будинків, 6 ФАПів і 1 дитяча консультація.

Телефонізовано 15 сільських рад. Встановлено 252 радіоточки.

У с. Токарівка на річці Південний Буг відновлено гідроелектростанцію, яка подавала світло у села Токарівка, Велика Мечетня та майстерню Великомечетнянської МТС.

Відбудовано сільський клуб у с. Велика Мечетня.

Відновлено роботу Курячелозівського сільського клубу.

Вступила в дію електростанція Курячелозівської МТС потужністю 35 кВт.

1947 рік

Відновила роботу Кривоозерська початкова школа №1.

У с. Мала Мечетня побудували колгоспну конюшню на 20 лошат і корівник на 40 голів.

1948 рік

У районі збудовано 10 критих токів, 16 піднавісів і 10 таборів.

Відновив роботу Луканівський сільський клуб, де було 620 учасників художньої самодіяльності.

В с. Курячі Лози організовано медичний пункт

Розпочато будівництво цегельного заводу в Кривому Озері.

Розпочато будівництво Голосківської гідрогес, яка буде обслуговувати колгоспи Голосківської і Ониськівської сільрад і сусідні райони.

Розпочато будівництво млина в с. Берізки.

Розпочато величезну будову – шосе Київ – Одеса через Криве Озеро, яка пересікає територію більше 30 районів.

1949 рік

Закладено центральний парк культури райцентру.

Триває будівництво шосе Київ – Одеса.

Закінчено будівництво колгоспного ставка с. Берізки.

На території Кривоозерської сільради-3 побудували початкову школу.

1950 рік

У квітні в Кривому Озері відкрили цегельний завод на 40 тис. штук цегли та другу піч на 80 тис. цеглин.

У с. Голоскове  почали працювати дитячі яслі на 3 кімнати.

20 вересня в райцентрі відкрили сільськогосподарську виставку.

Готується до будівництва друга черга ГЕС у с. Голоскове та Ониськове.

За 1947 – 1950 роки в районі побудовано 300 житлових будинків для колгоспників, робітників та інтелігенції.

Відбудовано 2 класних приміщення Великомечетнянської середньої школи, 2 будинки Луканівської школи, зроблено капітальний ремонт будинку Очеретнянської школи, побудовано школу в с. Червоний Орач і 1 будинок на 3 класи в с. Курячі Лози.

На території району діє 1 районний Будинок культури, 20 сільських БК, 18 колгоспних клубів, 40 хат-читалень, 58 сільських і колгоспних бібліотек, 8 кінопересувок.

У с. Курячі Лози побудовано черепичний завод.

1960 рі’к

У Кривому Озері відкрито новий магазин господарчих речей.

Кривоозерська інкубаторна фабрика за сезон дає 300 тис. штук молодняка птиці.

У Червоноорацькій семирічній школі створюється картинна галерея.

У селі Червоний Орач Кривоозерське ССТ побудувало магазин.

На головній вулиці райцентру відкрито нову чайну на 80 місць. Чайна має своє підсобне господарство, де відгодовуються 30 свиней.

Всі школи району буде переведено на навчання в одну зміну.

У Курячих Лозах працює лікарня на 25 ліжок.

На сцені Курчелозівського клубу драмгуртківці поставили  п’єсу «Мартин Боруля».

У Тридубськй школі працює шкільна кролеферма.

У селі Велика Мечетня на базі колишньої контори РТС відкрили дитячу здравницю на 50 місць.

Добудовано корпус Великомечетнянської лікарні.

У с. Ониськове здано в експлуатацію нову колгоспну контору.

У Кривому Озері райспоживспілка відкрила новий продуктовий магазин.

Курячелозівське сільське споживче товариство в центрі села споруджує  сільунівермаг.

Кривоозерський комбінат комунальних підприємств розпочав у райцентрі будівництво готелю на 25 місць.

Колгосп «Росія» відкрив у райцентрі торговий ларьок.

Райспоживспілка споруджує в райцентрі новий універмаг.

У селі Тридуби розпочали будівництво маслозаводу.

1 червня в райцентрі відкрито магазин продовольчих товарів.

Колгосп ім. Мічуріна придбав у Кривоозерської РТС механічну майстерню.

У Курячих Лозах біля дороги на с. Тридуби відкрито сільську чайну.

У Курячих Лозах відкрито дитячий садок для дошкільнят.

Громадськість села Бурилове своїми силами будує приміщення для класів і кухні.

У с. Багачівка відкрито лікарню на 25 ліжок.

У Кривому Озеру відкрито нову автобусну лінію. Двічі на день через Криве Озеро курсують автобуси Одеса – Київ, Умань – Любашівка, Київ – Одеса.

На харчокомбінаті відкрито новий вальцьовий млин, спеціалізовані цехи – комбікормовий та просорушильний, закінчується будівництво електростанції та допоміжних приміщень.

Працівники комбінату комунальних підприємств закінчили укладку тротуару по вул. 1 Травня, який з’єднує дві паралельні вулиці. Довжина тротуару 300 м.

У райцентрі закінчується спорудження нового універсального магазину.

Біля автобусної зупинки в райцентрі поставили новий газетний кіоск.

У Бурилівській школі вперше виступив перед своїми товаришами шкільний струнний оркестр.

В районі триває обмін грошей і перерахунок цін на товари.

1965 рік

У с. Леніне відкрили колгоспний дитячий садок на 50 дітей.

У с. Мазурове відреставровано школу.

Чудовий подарунок отримали у с. Червоний Орач – новий клуб.  А перед цим у селі збудували хорошу школу, медпункт, корівник, зерносховище, магазин. А в наступному році планується збудувати типові дитячі ясла.

У с. Бурилове відкрився новий будинок культури.

У Тридубах збудовано приміщення дитячих ясел на 70 місць, пам’ятник загиблим воїнам-односельчанам у роки Вітчизняної війни, Посаджено 12 тис. фруктових та декоративних дерев.

1966 рік

У липні наш район було підключено до державної енергосистеми. Був створений район електричних мереж на одній базовій підстанції потужністю 2500 кВт ампер та протяжністю десяти кіловатних ліній 154 км.

Затверджено оперативний план реконструкції районного центру. Згідно якого планується будівництво 4-поверхового  адміністративного будинку. А з 1967 року  – будівництво 2-поверхового готелю на 50 місць, 2-поверхових будівель, де згодом розмістився районний вузол зв’язку, кафе-ресторан, комбінат побутового обслуговування на 60 робітників, райунівермаг, Будинок культури.

Здано в експлуатацію житловий будинок на 16 квартир, закінчилося будівництво ще двох 2-поверхових житлових будинків та будинку, який будувало об’єднання «Сільгосптехніка».

Завершилося будівництво районної лікарні.

Завершено будівництво лінії електропередач Первомайськ – Криве Озеро та лінії до навколишніх сіл району. Вже закінчено монтаж підстанції потужністю 2500 кВт в селах Криве Озеро та Врадіївка.

25 серпня в районі перебував на гастролях Одеський український музичний драматичний театр, який показав 20 спектаклів на сценах сільських клубів.

У селі Очеретня колгосп ім. газети «Правда» здав у експлуатацію нове приміщення восьмирічної школи.

У селі Секретарка дитячий комбінат розмістився в новозбудованому приміщенні.

У 1966 році у районі функціонувало 67 шкіл, з них 10 середніх,  25 восьмирічних, 25 початкових, 2 школи робітничої молоді, 2 школи сільської молоді і 2 заочних школи.

Функціонувало 6 лікарень, 42 ФАПи, 12 родильних будинки. Працювало 48 лікарів та 278 середніх медичних працівників.

Розпочато будівництво Курячелозівської середньої школи.

На поля району прийшла нова техніка – бурякозбиральні комбайни КС-3, СКН-2М, СКД-2.

Здано ще одне приміщення дитячого садка-ясел у райцентрі.

Продовжується будівництво 3-го житлового будинку по вул. Шевченка у Кривому Озері.

Здано в експлуатацію новий клуб та початкову школу в с. Миколаївка, магазин в с. Багачівка Тут будується сільський водопровід.

1967 рік

Миколаївська обласна станція юних техніків відкрила свій філіал в Кривоозерській СШ №2.

У Секретарці відкрито постійно діючий колгоспний дитсадочок.

На території Кривоозерської другої сільради посаджено новий сквер.

В експлуатацію здано приміщення Голосківської середньої школи. Навколо школи росте молодий сад.

У Курячих Лозах колгосп готує до здачі приміщення середньої школи.

У с. Бурилове відкрито двоповерховий будинок, в якому розмістилися контора колгоспу, сільрада та відділення зв’язку.

У колгоспі ім. Жданова відкрито будинок тваринника.

У с. Тридуби щосуботи виходить колгоспна радіогазета.

1968 рік

В серпні відкрито Курячелозівську двоповерхову школу на 320 учнів.

В райцентрі здано  в експлуатацію три двоповерхових будинки, в них поселились 44 сім’ї,

В центрі Кривого Озера розпочато будівництво адміністративного чотириповерхового будинку

1969 рік

У райцентрі відкрито новий комбінат побуту «Берізка», де проводять ремонт взуття, пошиття одягу, ремонт побутової техніки, працює фотоательє та перукарня.

Побудовано продуктовий магазин в с. Бурилове.

Побудовано нове приміщення школи на 300 чоловік у с. Луканівка.

Кривоозерський міжколгоспшляхбуд завершив будівництво двоквартирного житлового будинку для спеціалістів підприємства.

У Кривому Озері закінчено будівництво нового двоповерхового житлового будинку на 16 сімей.

У Тридубах збудовано чайну, приміщення школи, кілька господарських будівель, електропідстанцію і будується двоповерхова школа на 320 учнів, дитячі ясла і комора  для зберігання зерна. Стала до ладу громадська їдальня на 50 місць.

У с. Червоний Орач став до ладу дитсадок на 50 місць.

Відкрито Бурилівський клуб.

Стала до ладу автоматична телефонна станція в с. Тридуби

1970 рік

В Буриловому відкрито нову восьмирічну школу на 230 місць.

У Секретарці споруджено новий будинку культури.

Розпочалося будівництво консервного заводу в с. Курячі Лози потужністю 3 млн. умовних банок на рік.

Блискучою перемогою нашого району закінчилися обласні змагання з вільної боротьби на першість ДССТ «Колос».

Михайло Голобродський став на  республіканських змаганнях із самбо чемпіоном Центральної ради ДССТ «Колос».

У Малій Мечетні споруджено новий будинок культури.

У с. Криве Озеро («Росія») будується новий будинок культури

12 жовтня колектив української групи «Цирк на сцені» почав гастролі Криво-озерщиною.

Зроблено огорожу навколо братської могили у райцентрі, покладено новий тротуар по вул. Куйбишева.

Другу чверть учні Тридубів почали навчатися у новому приміщенні школи на 320 місць, тут розміститься 11 класів.

1971 рік

9 січня відбулася об’єднана сесія Кривоозерської І та ІІ сільських рад, де було розглянуто організаційне питання. У зв’язку з  рішенням виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих про перейменування села Криве Озеро в селище міського типу вирішено  об’єднати Кривоозерську І та ІІ сільські ради в одну Кривоозерську селищну раду. Головою виконкому селищної ради  обрано  О.К. Малаєва.

Учні Ленінської школи зібрали 261 кг макулатури, 3 тонни металолому.

У с. Тридуби відбулося за цей рік 8 весіль.

За 1971 рік у районі Кривоозерським районом електричних сіток встановлено понад 300 електромоторів. Їх загальна кількість становить 1186 загальною потужністю 6186 кВт.

29 грудня 1971 року введено в експлуатацію нове  типове приміщення  Ленінської восьмирічної школи.

1972 рік

Споруджено нові свиновідгодівельники у колгоспах  «Пам’ять Леніна», «Гігант».

У 1972 році до послуг школярів – 13 спортивних зали, 34 навчальні майстерні.

Здано в експлуатацію магазин у с. Берізки.

У селі Криве Озеро (в колгоспі «Радянська Росія») відкрито новий Будинок культури – є зал на 400 місць, спортзал, бібліотека з читальним залом, широкоформатна кіноустановка, кімнати для гурткової роботи.

Шкільні новобудови:  здано  двоповерхове  приміщення Кривоозерської середньої школи №1, двоповерхове приміщення Багачівської восьмирічної школи.

Завершується будівництво спортивного залу Криво-озерській СШ №2 та майстерні у Кривоозерській восьмирічній школі №2.

Розпочато спорудження Секретарської СШ.

15 травня відкрито новий двоповерховий магазин «Універмаг».

Здано в експлуатацію новий корівник на 200 голів у с. Мала Мечетня, колгосп «Радянська Україна».

В с. Голоскове здано в експлуатацію 2-поверховий адміністративний будинок, де розмістилися контора колгоспу, сільська рада, відділення зв’язку.

Споруджено будинок культури  колгосп «Гігант».

Завершується будівництво зерносховища, механізованого корівника колгоспу ім. Жданова, будівництво корівника к-пу ім. Горького; 2 відгодівельники для ВРХ у к-пі «Гігант».

Здано в експлуатацію консервний завод в колгоспі  ім. Мічуріна.

Запрацював новий цех по виробництву фруктового соку в Кривоозерському райхарчокомбінаті.

У колгоспі ім. Жданова встановлено агрегат по виробництву вітамінного трав’яного борошна (АЗМ – 0,4).

На автостраді Ленінград-Одеса виросла незвичайна споруда – «Колиба» – сюрприз від працівників криво-озерського комбінату громадського харчування.

Став до ладу медичний профілакторій молочно-товарної ферми №3 колгоспу ім. Володимира Ілліча.

1973 рік

Повним ходом йде будівництво промислового підприємства комбікормового заводу на околиці Кривого Озера потужністю 50 тонн кормів за зміну.

В травні місяці розпочато будівництво нового корівника в колгоспі імені Горького.

1974 рік

В серпні місяці йде реконструкція приміщення центральної майстерні районного об’єднання «Сільгосптехніка»

В жовтні місяці завершили будівництво нової  двоповерхової школи в с. Секретарка.

Завершено будівництво нового міжколгоспного комбікормового комплексу, де одночасно є змога завантажувати 9 автомашин.

1975 рік

У Березківській середній школі-інтернат збудували чотириквартирний житловий будинок для вчителів, такий же будинок для вчителів збудували в Червоному Орачі.

Розпочато будівництво в Кривому Озері нового корпусу лікарні на 125 ліжок.

Розпочато будівництво чайної, комплексу для відгодівлі рогатої худоби в Голосковому.

В Курячих Лозах заклали фундамент сільської їдальні, магазину споживчої кооперації.

В Тридубах побудовано новий продовольчий магазин на 4 робочі місця та комбінат побутового обслуговування населення.

Розширили садівництво в Кривому Озері («Росія») на 25 гектарів і введено в дію холодильник місткістю 500 тонн фруктів (яблук та винограду).

Розпочато будівництво двоповерхового торговельного комплексу в с. Голоскове, де буде розміщено молодіжне кафе, буфет, кухня, відділи промислових та продовольчих товарів.

1976 рік

У селищі завершено спорудження нового будинку зв’язку, де розмістилися автоматична телефонна станція на 800 абонентів, потужний телеграф та ін.

Завершено будівництво будинку культури в с. Тернувате на 325 глядачів.

Стали до ладу нові магазини в селах Тридуби, Бурилове та Леніне.

У 10-х класах в районі навчається 340 чоловік.

Відбувся огляд бальних танців шкіл  району, в якому взяли участь танцювальні колективи 4 середніх та 5 восьмирічних шкіл району.

У райцентрі відкрито двоповерховий готель. Тут діє перукарня і буфет.

У Голосковому відкрито новий торгівельний двоповерховий комплекс, де діє їдальня на 60 місць, буфет, кухня. Тут працюватиме 7 фахівців.

При в’їзді в Криве Озеро розпочалося будівництво автовокзалу на 200 місць.

У Великій Мечетні введена в дію трансформаторна під-станція.

Популярністю серед односельчан та в районі користується чоловічий вокальний ансамбль клубу с. Червоний Орач.

У колгоспі «Радянська Росія» 8 гектарів поля засадили картоплею.

4 сім’ї вчителів Голосківської школи відсвяткували новосілля у новому двоповерховому житловому будинку.

Жителів району обслуговує 49 лікарів та 178 середніх медичних працівників.

1977 рік

У Кривому Озері на розі вулиць Кірова та 1-го Травня збудували  навчальний корпус  середнього сільського професійно-технічного училища №8. 665 учнів пішли навчатися у новий корпус.

У райцентрі Кривого Озера став до ладу  новий автовокзал, який за добу почав обслуговувати пасажирів 210 автобусів  місцевого і міжміського сполучення.

У вересні відкрито нове приміщенні двоповерхової школи у Червоному Орачі.

У райцентрі розпочалось спорудження нового дошкільного  закладу на 320 місць.

В колгоспі ім. Леніна споруджено 20 будинків для переселенців.

В районні почала працювати автоматична телефонна станція.

1978 рік

В колгоспі «Радянська Росія висаджено 40 га молодого саду. Загальна площа садів у колгоспі – 377 га.

Здано в експлуатацію 3-поверхове приміщення лікувального корпусу раймедлікарні. Будівництво тривало 2,5 роки.

Зводиться новий дитячий комбінат на 320 місць у Кривому Озері.

Ведеться будівництво 2 шкіл у Малій Мечетні та Красненькому, клубу у колгоспі ім. Чапаєва, торгового центру у Курячих Лозах, консервного заводу у колгоспі ім. Жданова.

1979 рік

17 січня розпочався Всесоюзний перепис населення.

Здано в експлуатацію корпус нового двоповерхового гуртожитку райспоживтовариства.

Серед колгоспних пожежно-сторожових команд області перше місце посіла команда із Секретарки.

667 тонн металолому здали державі організації та школи району.

У районі діє 26 клубних закладів та 28 бібліотек

У жителів с. Тридуби є 6 кольорових телевізорів, 150 легкових автомобілів.

Щоденно з Кривого Озера до Миколаєва можна вилетіти з місцевого аеропорту о 9 год. 25 хв. У касі Кривоозерського аеропорту можна замовити квитки на всі літаки, які вилітають з Миколаєва і Одеси.

У Тридубах до Дня Перемоги урочисто відкрито пам’ятник бойової та трудової слави.

У райсільгосптехніці стала до ладу станція технічного обслуговування вантажних автомобілів.

Трудівники колгоспу «Заповіт Ілліча» відвантажили державі 820 тонн різноманітних овочів.

Завершено будівництво підстанції в с. Багачівка.

1980 рік

У Великомечетнянській школі постійно працює «Клуб вихідного  дня».

Учні Секретарської школи активно розповсюджують книги на виробничих дільницях села. І вже продали книг на 120 крб.

У першості району з шахів вже втретє переможцем стала команда Тридубів.

У січні в ресторані «Колос» вдруге відбувся конкурс поварів і офіціантів комбінату громадського харчування.

У ССПТУ №8 змонтовано водонапірну башту місткістю 100 кубометрів води.

У Луканівці запрацював новий двоповерховий клуб.

У Кривому Озері відбувся заключний етап обласного змагання офіціантів, на який прибули офіціанти із 11 районів області.

Духовий оркестр Криво-озерської СШ №1 взяв участь в обласному конкурсі шкільних духових оркестрів.

У першості області з вільної боротьби команда Кривоозерського району виборола перше місце і Кубок.

Хор районного Будинку культури здобув звання «Самодіяльний народний хор».

1402 кілограмів коконів здали шовківники колгоспу ім. Мічуріна.

Консервники колгоспу ім. Мічуріна вибороли перше місце серед 18 колгоспних допоміжних підприємств Миколаївської області.

Споруджується 5-повер-ховий гуртожиток для вихованців ССПТУ №8.

В райцентрі відкрито новий дитячий садок-ясла на 320 місць.

На базі Кривоозерської райлікарні відбувся обласний семінар медичних працівників.

Працівники відділу соціального забезпечення обслуговують 9316 пенсіонерів району.

1981 рік

У райцентрі почав працювати цех по виготовленню цукерок сорту «олівець» та «дюшес».

У колгоспі «Радянська Росія» відбулося відкриття меморіалу на честь полеглих у Великій Вітчизняній війні.

1980 р. при Кривоозерській  середній школі відкрито педагогічний клас з підготовки вихователів дошкільних закладів.

Здано в експлуатацію 5-ти поверховий будинок гуртожитку профтехучилища.

Відкрито медичний профілакторій при сільгосптехніці

1982 рік

Стала до ладу двоповерхова добудова шкільного приміщення Красненьківської восьмирічної школи. В новобудові розміщено їдальню на 90 місць, кухню, спортивний зал, стрілецький тир та ін.

У районі засновано районний клуб доярок-тритисячниць.

У Тернуватому з нагоди Дня Перемоги відкрили меморіальний пам’ятник визволителям від фашистської окупації і 109 полеглим у війні землякам.

У селі Секретарка на центральному майдані села відкрито меморіал героям війни та висаджено поряд сотні дерев, кущів та квітників.

У липні гостями кривоозерців стали учасники автомотопробігу Москва – Первомайськ.

1983 рік

У Великій Мечетні висаджено 600 кущів троянд, сотні каштанів, декоративних акацій і плакучих верб.

У селі Бурилове висаджено 600 дерев горіхів.

Завершується спорудження в райцентрі банно-прального комбінату, баз райсільгосп-енерго та комунгоспу.

Протягом 1981 – 1983 років у райцентрі прийняли новоселів 3 житлових будинки: 16-квартирний, 12-квартирний та на території району електричних мереж – 8-квартирний. Здано в експлуатацію 5-поверховий гуртожиток і двоповерхове приміщення клубу та їдальні в СПТУ №8.

На вулиці Куйбишева побудовано універсам, на базарній площі – приймально-заготівельний пункт сільськогосподарських продуктів і магазин по продажу товарів за зниженими цінами.

У райсільгосптехніці відкрито станцію технічного обслуговування тваринництва.

Завершено спорудження шкільних приміщень у селах Мала Мечетня  та Красненьке.

У с. Голоскове здано дитячий садок та два одноквартирні житлові будинки для спеціалістів сільського господарства.

У колгоспі  ім. Жданова став до ладу консервний завод з річною продуктивністю 2 млн. банок.

Побудовано торгівельний комплекс у с. Курячі Лози.

В Очеретні побудували клуб на 300 місць.

У колгоспі «Радянська Україна» здано в експлуатацію Будинок побуту та будинок тваринника.

1984 рік

Через 39 років після війни знайшла бойова нагорода – орден Червоного Прапора фронтовика, командира гармати, а нині водія райсільгосптехніки Івана Петровича Стеніна.

Для дитячого садка «Веселка» с. Тридуби місцевий колгосп придбав іграшковий інвентар, телевізор та килими.

Райзаготконтора за зданий цукор продає колгоспникам промислові товари підвищеного попиту: шини до автомашин «Жигулі», бензопили, моторолери металеві кришки та ін.

У Курячелозівській школі проведено ярмарок солідарності з дітьми країн Центральної Америки.

У першості району з волейболу перемогу здобула команда об’єднаного колективу фізкультури.

За рахунок одержаного  прибутку від консервного заводу в Курячих Лозах збудовано торгівельний комплекс, де розмістились магазини продовольчих та промислових товарів, комбінат побутового обслуговування, кухня, буфет та зал-кафе на 65  місць. Заасфальтовано 2,5 км дороги, механізовано тік, збудовано пташник, адміністративний будинок та ін.

Гордістю Бурилівської школи є дендропарк, де висаджено багато декоративних дерев.

Колектив харчосмакової фабрики виробив у 1982 – 1983 роках 1402 тонни борошна, 457 тонн крупів, 907 тонн олії, 2458 тисяч умовних банок консервів, 92 тисячі декалітрів безалкогольних виробів.

Найвищий врожай – по 29,2 ц/га зерна вирощено у 1983 році в Очеретні.

В першому кварталі заготівельники району заготували у населення 91 тонну м’яса, 4,5 тонни жирів, закупили 10 тис. кролів і 4,5 млн. яєць.

У Курячих Лозах виділено приміщення під шкільний музей.

Три юні футболісти – учні Кривоозерського ССПТУ №8 включені до складу команди обласної ради ДСТ «Трудові резерви» і беруть участь у розіграші на першість республіки у Києві.

Працівники кондитерського цеху щозміни відправляють у торгову мережу району 160 кг кондитерських виробів.

Колгоспи ім. Чапаєва, «Прогрес», ім. Жданова, «Радянська Росія», ім. Мічуріна та ряд інших господарським способом збудували 18 житлових будинків для спеціалістів господарств.

Очеретнянській школі виповнилось 100 років.

Будівельники пересувної будівельної бригади облспожив-спілки спорудили нове приміщення хлібозаводу у Кривому Озері.

Лісівники Кривоозерщини засадили в цьому році 10 га неугідь та 10 га полезахисних насаджень.

Населенню району за 9 місяців з початку року реалізовано 40,8 тисячі листів шиферу.

Берізківському колгоспу допомагають учні школи-інтернату. Вони очистили 8750 ц качанів кукурудзи.

560 учнів щоденно харчується в їдальні СПТУ №38.

У 1984 році в Кривоозерскому СПТУ №38 дві групи освоюють нову професію повара.

За шкільну парту тепер діти сядуть у шість років.

Вже рік, як стала до ладу виробнича база райсільгосп-енерго.

На 136 тис. карбованців випустив деталей для Уманського заводу сільгоспмашин колектив Кривоозерського цеху Первомайської фабрики «Іскра».

1985 рік

У 1985 році жителі району передплатили 62077 примірників газет та журналів.

У центрі села Секретарка споруджено меморіал полеглим односельчанам. Навколо школярами 7 класу місцевої школи висаджено понад 160 каштанів, лип, берізок, ялинок, горобини. А учні 10 класу висадили з обох сторін центральної вулиці понад 200 ялинок.

У Тридубській школі ланка юних лісівників доглядає понад 20 га лісових насаджень. Також діти висадили біля школи 200 дерев і розбили квітник.

У Берізках б’є цілюще джерело з артезіанської свердловини.

Став до ладу банно-пральний комбінат на 110 місць в Кривому Озеро, в с. Луканівка збудовано новий торгівельний центр.

У селах Велика Мечтеня та Голоскове здано в експлуатацію лазні.

По селах району шляховики ввели в дію 8 км доріг з твердим покриттям.

1986 рік

Гасло 1986 року в районі – «Високу культуру, зразковий порядок, тверезий побут всій Кривоозерщині».

У лютому у Курячелозівському кафе вперше відбувся безалкогольний молодіжний вечір.

Відбулося перше засідання клубу доярок-чотиритисячниць.

Розпочалась реконструкція моста через річку Кодима, довжина мостового переходу 85 метрів. Міст було відкрито 20 вересня.

У с. Мазурове споруджується 9 житлових будинків для сільських  трудівників.

На пасіці колгоспу «Радянська Росія» працює жіноча бригада бджолярів, які доглядають 400 бджолосімей.

В Очеретні триває спорудження сіносховища, складу для мінеральних добрив КОРКу та трьох житлових будинків.

2 млн. 900 тис. пасажирів перевезли  водії пасажирського парку Кривоозерського автопідприємства.

1068 ц ковбаси та 450 ц копченої риби виробив за рік харчокомбінат споживтовариства.

1208 тис. шт. умовних банок консервів виробили на харчосмаковій фабриці, 904 тонни крупів, 330 тонн олії, 73 тис. декалітрів безалкогольних напоїв.

Почала працювати центральна районна аптека, споруджена за кошти колгоспів. Тут же функціонує магазин «Оптика».

1987 рік

Біля райвузла зв’язку встановлена ретрансляційна вишка, яка дала змогу дивитися програму українського телебачення.

В Секретарці назвали вулицю на честь загиблого в Афганістані Юрія Рейваха.

23 травня вийшов 7000 номер районної газети.

У липні у селищі відкрито молодіжне кафе  «Діалог».

Студентський будівельний загін Миколаївського педінституту зводить житловий масив по вулиці Індустріальна в райцентрі.

Введено в дію асфальтний завод райшляхрембуд-дільниці.

Триває спорудження районного будинку культури.

Перед кривоозерцями на стадіоні «Колос» на святі хліборобів виступив квартет «Явір».

За попередні два роки в с. Велика Мечетня колгоспом «Гігант» споруджено 10 житлових будинків.

Введено в дію нову виробничу базу «Сільгоспхімії», яку почали будувати у 1984 році.

Розпочато спорудження двоповерхової прибудови до райвузла зв’язку.

У Тридубській СШ відкрито краєзнавчий музей.

1988 рік

Працівники МПМШБК розпочали будувати внутрішню дорогу з твердим покриттям у колгоспі «Заповіт Ілліча».

У Луканівці у лісовому урочищі створено зону відпочинку «У лукомор’я».

Одеський науково-дослідний статут курортології підтвердив цілющі властивості мінеральної води «Кривоозерська».

По вул. 1 Травня в райцентрі здали новий 29-квартирний 5-ти поверховий будинок.

24 серпня через Криве Озеро пройшов радянсько-американський марш миру із зупинкою на території колгоспу «Радянська Росія».

У Кривому Озері гастролював пересувний Ростовський зоопарк.

1989 рік

2 вересня у селі Велика Мечетня відкрито пам’ятник адміралу В.С. Завойку.

Працівники Первомайського ПМК ведуть очисні роботи р. Бульбоки.

На перехресті біля районного будинку культури встановлено світлофор.

У приміщенні Гедвілівської початкової школи відкрилась Кривоозерська станція технічного обслуговування автомобілів, де працюють 12 фахівців.

У 1989 році було споруджено 84 житлових будинки загальною площею 8,1 тисячі квадратних метрів.

У Малій Мечетні відкрито краєзнавчий музей.

У Кривому Озері створили філію клубу друзів футбольного клубу «Динамо». Ініціаторами створення такої філії на Кривоозерщині стали вчителі, майстри та учні СПТУ №38. На 16 лютого клуб налічував уже 50 чоловік

У березні у Секретарці відновився сільський базар.

У липні з місією дружби сім юнаків: шофери Павло Гвоздянський та Олександр Ткач, будівельник Олег Максимюк, вчитель фізкультури Віктор Мотельчук, ветлікар Микола Голинський, агроном Валентин Могильов, інструктор райспорткомітету Сергій Могильов взяли старт на Одесу. Учасники велопробігу мають намір проїхати на велосипедах Російську Федерацію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусію,  і, якщо вистачить часу, Молдавію.

1990 рік

Гарний подарунок отримали 29 сімей кривоозерців, – вони стали новоселами нового 5-поверхового будинку по вул. 1 Травня.

На харчосмаковій фабриці триває спорудження цеху по розливу мінеральної води.

У березні відкрито 4-х поверховий корпус районної поліклініки.

1 вересня було відкрито новий корпус Кривоозерської ЗОШ №2, розрахований більш як на 300 учнів.

В Мазурівській школі ведеться повна реконструкція шкільного  спортивного майданчика.

Триває будівництво лабораторно-практичного корпусу СПТУ №38.

У листопаді у с. Курячі Лози відкрито краєзнавчий музей.

Відкрито Бурилівський дитячий садок-ясла на 90 місць.

У Берізках відкрито новий фельдшерсько-акушерський пункт.

У районі створено районну ланку селянської спілки України.

Курячелозівській десятирічці – 50 років.

За 9 місяців в районі зареєстровано 235 народжень і 375 померлих.

40 чоловік, жителів нашого району, з числа примусово переселених із західноукраїнських земель на Кривоозерщину у 1951 році, побували у рідних місцях, які зараз на території Польщі.

Стала до ладу автозаправочна станція, що на повороті з траси Одеса – Київ до Кривого Озера.

У Багачівській школі вперше в районі почала діяти спортивна секція з дзюдо, яку відвідує 35 учнів.

ОЗИРАЮЧИСЬ У МИНУЛЕ

255 років для історії – це лише мить, а для людей – шість – сім поколінь. А так хочеться торкнутися краєчком душі до своєї історичної спадщини. Та, мабуть, лише каміння напевно знає про події тисячолітньої давнини. І все ж, багата людська уява і бодай мізерні відомості можуть створити картини минувшини.

Ось рожевий світанок над широкою річкою Кодимою. Його зустрічають озера з викривленими берегами, а в розгойданій вітром траві розсипане росянисте намисто. Місяць – свідок середньовіччя – ховає за хмари таємниці подій, коли землю понад Кодимою прибирали до рук, то Велике Князівство Литовське, то Річ Посполита, то Кримське Ханство. Врешті-решт у 17 – 18 століттях наша Кривоозерщина була відвойована відчайдушними запорізькими козаками. Відголоси тієї битви, як гадають деякі дослідники, залишилися в древній назві селища “Криваве Озеро”. Згодом воно стало називатися Криве Озеро.

В мирні часи налагоджувались торгівельні зв’язки між північчю і півднем, їздили купці й чумаки, орієнтуючись на вічний Молочний Шлях.

Так обабіч Чумацького Шляху, як переповідають, виникло наше селище. Біля броду через безіменну річечку, що впадала в нинішню Бульбоку, поставив єврей корчму. З цього розпочалось життя-буття людей, які облюбували мальовниче місце біля двох озер. Чи то дійсно береги були Кривими, чи то вода в озері після боїв була кривавою, але такої самобутньої назви, як Криве Озеро в Україні більше не зустрінеш.

А чи дійсно були ті озера? Свого часу Олександр Анчиполовський (нині світлої пам’яті) пригадував розповіді свого батька про історію Кривого Озера і завжди радий був поділитися своїми спогадами. Отож озер було два. Одне нижче церкви, друге – неподалік від будівлі колишнього кінотеатру, де нині вулиця Озерна. Ще на початку XX століття там ловили рибу.

Місцину на лівому березі Кодими заселяли вихідці з Молдавії – волохи, від цього частина селища біля гирла притоки Бульбоки і сьогодні має назву “Волощина”. На­прикінці 18 століття магнат Любомирський, якому належали ці землі, дозволив селитися на цій території дрібній шляхті, євреям та іншим народностям.

Після російсько-турецької війни ці землі відійшли до Росії і лівобережна частина населення була включена до Балтського повіту Подільської губернії.

Відтоді поселення стало значним торгівельним центром, де продавалися зерно, худоба, овочі, промислові товари. Гостинно зустрічав торговців великий і зручний базарний майдан. Багато товарів було і місцевого виробництва, адже тут жив майстровитий народ: стельмахи і швеці, теслярі і кравці, візники та інші.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття в Кривому Озері було чотири головні вулиці. Вулицю від колишньої пошти навпроти контори господарства “Злагода” в бік Гедвілового, називали Савранською. Тут жила відома родина Ерліхів. Вони займалися скуповуванням і зберіганням зерна. Вулиця від ранкового базару в бік траси Одеса – Київ називалась Балтською. Там розміщувалося багато майстерень, в тому числі по виготовленню возів і фаетонів. На цій вулиці була і кузня, яку до Другої світової війни тримав Дудя Зайдман з братами. Після 1945 року його майстерня була на виїзді з Кривого Озера на тому місці, де нині стоїть приміщення райсільгоспуправління.

Вулиця, що починалась приблизно від нашої поліції і вела в бік ветлікарні, називалась Одеською, а в народі була “Сапожною”, оскільки мешкали на ній переважно швеці: Жубрак, Крутой, Флішер. Десь у 1900 році започаткувалась вулиця Тридубівська. Вона починалась від ринку й закінчувалась біля нинішньої лікарні. Заснували її вихідці з Тридубівської колонії.

Ось так пліч-о-пліч жили євреї, українці, молдовани, поляки, росіяни. Летіли день за днем, сповнені працею і любов’ю до життя мешканців нашого селища. Багато чого бачили на своєму віку води Кодими, яка, за переказами колись була судноплавною, а навесні – грізною.

В містечку постійно велось будівництво. Там, де нині будинок культури, височіла найбільша в Кривому Озері двоповерхова синагога, яка, на жаль у 1930 році, згоріла. Уціліле приміщення ще однієї синагоги там, де донедавна містився банк, Єврейська релігійна община передала безоплатно Будинку дитячої творчості.

Ще з дев’ятнадцятого століття збереглися два двоповерхові будинки. Жив у ті часи торговець Креймгольц. Він продавав залізні вироби та сільськогосподарські машини, йому і належав один з цих будинків, там нині музична школа та бібліотека для дітей.

Припускають, що споруда, в якій розмішені районний історико-краєзнавчий музей та адміністрація Кривоозерського професійного аграрного ліцею, теж була власністю Креймгольца, але це засвідчує лише металева табличка з написом: “1848 рік. Товарищество Саламандра”.

Найстаріша споруда, це що являє собою історичну цінність і дбайливо збережена для нащадків родиною Анчиполовських, – колишня корчма. Стоїть цей будиночок практично на перехресті п’яти доріг. А містилась в ньому корчма, мимо якої проходив чумацький шлях до Криму та до портів Чорного моря. О, скільки ця корчма могла б розповісти про відвідувачів. Хто туди заходив, ми можемо тільки здогадуватись.

Невпізнанно змінилося з тих часів наше Криве Озеро. Немає вже перукарні екстра-класу Сьоми Бурлиха, немає фотографії Гіхера. У багатьох залишилась в пам’яті “Пивна”, де все життя працював делікатний Шика Ладман. На їх місці зведено новітні будівлі, які розповідатимуть нащадкам про наше сьогодення.

 

День тане, мов свіча. М’яке сяйво вечірнього сонця, граючись з осінніми хмарами, створює химерні образи. Так буде і далі: сонце сходитиме і заходитиме, час линутиме, покоління змінюватимуться…

А так цікаво зазирнути у майбуття ще через 255 років. Тоді вже про нас нащадки говоритимуть як про історію. І хочеться, щоб це були  гарні спомини і добрі слова.


З різних історичних джерел вдалося встановити, що Криве Озеро було засноване у вересні 1762 року. До містечка входили Волощина і Калантирка. Однією з перших будівель стала корчма із заїжджим двором.

На початку ХХ століття в селищі були приватна бібліотека, церковна-приходська школа. Нічної пори вулиці містечка освітлювали 38 гасових ліхтарів. До послуг гостей був готель, 10 пивних.

Найстарішими будівлями селища є приміщення, де нині знаходяться історико-краєзнавчий музей,

а також приміщення дитячої музичної школи.

Свого часу вони належали купцю Креймгольцу.

Також є версія, що найстаріша споруда селища – це будинок Бені Берковича, де нині облаштовано відділ поліції .

 

У пореформений період землю мали лише селяни Кривого Озера 1 та Кривого Озера 3.

У Кривому Озері 2 свої власні земельні наділи мали лише 18 господарств. Решта земля належала поміщикам Широченку, Атаманчуку та Воєводському.

Напередодні першої світової війни 1914 року в Кривому Озері проживало 10263 чоловіка. Діяло 18 дрібних підприємств, працювало 33 мануфактурні крамниці. Під час цієї війни у половини селян забрали худобу і коней для армії.

Після встановлення у січні 1918 року в Кривому Озері радянської влади селяни приступили до розподілу приватних земель.

Протягом наступних років селище потерпало від воєнних дій, під час яких постійно змінювалася влада. І тільки у лютому 1920 року червоноармійці визволили Криве Озеро.

У відповідності з рішенням відділу народної освіти Балтського повіту від 22 жовтня 1920 року в селі Криве Озеро відкрили бібліотеку. Офіційно зареєстрована бібліотека у 1924 році. А у 1936 році вона набула статусу районної.

У 1923 року Криве Озеро стало центром одноіменного району Первомайського округу Одеської губернії. З 1929 року у Кривому Озері стала до ладу теплоелектростанція потужністю 147 кіловат. Першим у Кривому Озері у 1927 році був утворений колгосп «Агрокультура». У 1930 році в 17 колгоспах об’єдналися 82 відсотка всіх селян Кривого Озера, за яким було закріплено понад 13 тисяч гектарів землі.

У вересні 1933 року в селі створено машинно-тракторну станцію МТС, яка у 1939 році стала учасником Всесоюзної сільгоспвиставки.

В передвоєнні роки в селі функціонували лікарня на 60 ліжок, амбулаторія, аптека, санепідемстанція, відкрились два дитсадки та 5 ясел. Працювали одна середня, чотири семирічні та три початкові школи, відкриті у 1935 – 1936 роках.

Культосвітню роботу проводили районний будинок культури із стаціонарною кіноустановкою та 4 колгоспних клуби.

У 1934 році Кривоозерська семирічка була реорганізована в середню школу. І в 1937 році відбувся перший випуск – 22 випускники.

Село було радіофіковане.

Чорну звістку про напад фашистів 22 червня1941 року жителі Кривого Озера сприйняли мужньо. Понад 1200 жителів села у перші дні війни пішли на фронт. 2 серпня 1941 року в село вдерлися німецькі та румунські загарбники.

Для боротьби з ворогом була організована підпільна група. Вона встановила тісний зв’язок із загонами «Побужець» та «Буревісник».

29 березня 1944 року воїни 56-ї гвардійської Сталінградської дивізії Другого Українського фронту визволили Криве Озеро від окупантів.

Багато кривоозерців загинуло у борні війни. У 1981 році на честь 36-ї річниці Перемоги у Кривому Озері відкрили меморіал Слави. На гранітних плитах прізвища 328 героїв.

Нечуване лихо та важкі втрати понесло селище під час Другої світової війни. Понад 800 жителів було закатовано та знищено, повністю зруйновано МТС, цегельний завод та ін. промислові об’єкти, майже всю худобу відправлено до Німеччини.

Після визволення почалася відбудова народного господарства. Поступово відновили роботу школи, лікарня, заклади культури та ін.

У 1950 році 17 дрібних артілей села об’єдналися у 4 крупних господарства «Радянська Росія», «Заповіт Ілліча», ім. Свердлова та ім. Жданова, за яким закріпили 15,9 тис. га земельних угідь.

У 1963 році у Кривому Озері було відкрито СПТУ №38, яке очолив О.І. Воронецький. У 1973 році училище стало середнім профтехучилищем, яке у 2003 році реорганізовано у професійний аграрний ліцей.

У 1968 році в старому Будинку культури почала працювати дитяча музична школа. Її перший директор В.Й. Погонець

За рішенням облвиконкому від 11 грудня 1970 року село Криве Озеро було віднесено до категорії селищ міського типу. Криво-озерську і Кривоозерську другу сільради було об’єднано в селищну раду депутатів трудящих. Першим головою селищної Ради став М.Г. Голобродський.

За 1971 – 1975 роки в селищі побудовано восьмирічну школу на 190 і середню на 550 учнівських місць, дитячий комбінат «Казка», Будинок культури в колгоспі «Радянська Росія», готель на 50 місць, кафе-ресторан, універмаг, автовокзал.

У вісімдесяті роки в селищі було споруджено перші п’ятиповерхівки, корпуси профтехучилища, заасфальтовано головні вулиці селища і села, збудовано поліклініку, вузол зв’язку, міст через Кодиму.

В Кривому Озері колись було чотири головні вулиці. Вулицю від колишньої пошти (навпроти колишньої контори КСП «Колос» в бік Гедвілового) називали Савранська. Вулиця від нинішнього ресторану в сторону траси Одеса – Київ називалась Балтською (нині Кобзаря).

(За матеріалами районного історико-краєзнавчого музею).