Історія Кривоозерщини

Лідія Гулько

Моя батьківщина у ХVІІІ – ХІХ століттях

(В основу дослідження покладені документи з фондів

Центрального державного історичного архіву України)

 

Шановні читачі Інтернет-ресурсу «Кривоозерщина». Представляю Вам свій начерк з історії Кривого Озера ХVІІІ – ХІХ ст. Читаючи, у вас, природньо, виникне питання: хто така Лідія Гулько? Чи має вона потрібний для такої відповідальної царини досвід?

Отож про себе і свій фаховий рівень. Народилася в Кривому Озері, в селянській родині. За спеціальністю філолог. У селі Михалково працювала вчителькою; у Києві коректором у видавництвах Національної академії внутрішніх справ України і «Наукова думка». Тобто мала справу з науковою літературою, зі звірянням з оригіналом цитат. Потім працювала у прес-службі великих державних підприємств: ДСО при МВС України, НАК «Украгролізинг», «Ідентифікація тварин» при Мінагролітики України. Я редагувала ділові документи і водночас, як журналіст, писала на замовлення керівництва статті. Поза своїми службовими обов’язками писала відгуки на різні культурні події: виставки картин, презентації книжок, ювілейні дати митців тощо. Мої творчі роботи зацікавили дирекцію Музею книги і друкарства України. Мені запропонували посаду старшого наукового співробітника Музею. Я без вагань її зайняла. У Музеї я вдосконалила навички дослідника, отримала потрібний досвід. Мені належить багато наукових статей, лекції на тему «Слова о полку Ігоревім», життя і творчості Лесі Українки, Василя Симоненка, Олени Пчілки. Вийшли друком мої науково-популярні книжки «Миколаївська гражданська друкарня» та «Біля витоків української писемності».

І щодо історичного начерку. Ми в боргу не лише перед своїми батьками, але й українським народом. Насамперед, – землею, де народилися. Завдячуючи сумлінній праці краян, їхнім податкам отримуємо і безкоштовне медичне обслуговування, і освіту, і професію. А тому й самі повинні давати. У мене з’явилася можливість підняти зі забуття старі документи, тож я нею скористалася. Називаю джерела, які прочитала, щоб полегшити працю дослідника, який простуватиме за мною. Архіви потрібно вивчати. Тим паче, папір від часу жовкне, вкривається бурими плямами і розсипається, а чорнило блякне. Ще скажу: робота над дослідженням історії рідного краю ніколи не буде завершеною, до неї прилучитися може кожен. Так, багато цінних документів безповоротно втрачено, але ще багато їх зберігається в фондах історичних архівів. Назву міста, пов’язані з Кривим Озером, глибинкою царської Росії, де праця допитливого краєзнавця буде плідною: Херсон, Хмельницький (сюди архіви перевезли з Кам’янця-Подільського, столиці губернії), Київ, Москва і Санкт-Петербург.

У добру путь, земляче. Успіхів!

 

ХVІІІ ст.

Пріоритетним джерелом з вивчення історії рідного краю досі є енциклопедія «Миколаївська область. Історія міст і сіл УРСР», видана 1971 року. Минуле Кривого Озера укладачі книги розглядають об’єктивно, в площині ліво- та правобережжя річки Кодими, бо ж адміністративне підпорядкування обох частин Кривого Озера тривалий час було різним.

Дізнаємося, що 1764 року на правобережній частині стояло майже 40 хат. Селом володів ханський каймакан Якуб-Аги, який збирав з дворів на свою користь податки. Також стягував оброк на користь хана – селяни сплачували десятину від кількості скотини та прибутку промислів.

Лівобережна частина села і землі довкруж нього у 80-х роках XVIIІ ст. належали магнату Любомирському. Пан дозволив тут селитися дрібній шляхті, молдаванам, а також кріпакам-утікачам.

Радянські вчені, досліджуючи історію сіл України, перебували під пильним оком цензорів-комуністів. А тому цінність роботи нівелювалась. Приміром, щоб підкреслити негативне ставлення до приватної власності, тих, хто володів землею і селами, представляли виключно за прізвищами. Через це питання: хто саме з Любомирських володів Кривим Озером? – залишається відкритим. Адже виділити безіменного землевласника з великого князівського роду (серед Любомирських багато магнатів, володарів латифундій в Україні) не просто.

Розгадку, вважаю, знайдемо, досліджуючи, по-перше, історію ключа Конєцпольського, в склад якого входило Криве Озеро і, по-друге, родовід польських князів, що панували в цих місцях.

Місто Конєцполь на Кодимі заснували Конєцпольські, польські князі гілки каштелянської, у 1622 – 1633 роках. У середині XVII ст. Конєцпольські володіли українськими землями на Поділлі та Брацлавщині, заснували ряд населених пунктів, зокрема укріплення Саврань на Південному Бузі (1635 – 1640). Їм належала й слобода Тясмин (Сміла). У другій половині ХVІІ ст. вплив Конєцпольських на польську державу слабшає. 1648 року під Пилявцями військо польське під командуванням Олександра Конєцпольського розбили козаки Богдана Хмельницького. Останнього представника роду Конєцпольських, бездітного Яна Олександра, не стало у 1719 році. З причини відсутності прямих нащадків усі його маєтності, включаючи Смілу та Конєцполь, перейшли до родичів – Олександра і Франциска Валевських.

У цей час на польський престол претендують князі Любомирські. За могутністю і силою політичного впливу вони другі після Радзивіллів. До Любомирських, представників ланчуцької гілки, відходять величезні земельні володіння Конєцпольських.

1723 року Любомирські виявили бажання придбати Смілу. Проте Валевські їм в цьому відмовили. Напевно, прагнули передати своє добро родичам. Тоді Любомирські задля втілення в життя далекоглядних планів провернули аферу: знайшли однофамільця Валевських, міщанина Олександра. Він і придбав для Любомирських такі бажані землі. Отак Любомирські отримали пакет документів на право володіння Смілою, Конєцполем і землями навколо них. Тут вони панували понад 60 років. Перший володар Сміли – сандомирський воєвода Єжи Олександр Любомирський, утвердив це місто головним у Смілянському ключі.

Великі землевласники Любомирські увійшли в історію України як такі, що активно впроваджували політику польської корони в українських землях. Вони чинили тиск на православне населення: забороняли ходити в свої храми, обкладали непосильними податками. Натомість насильно навертали селян до католицьких костелів. З 1720 року, у відповідь на релігійний, культурний і соціально-економічний тиск поляків, українські парубки формують гайдамацькі загони і нападають на панські маєтки. Розпочалася багаторічна війна з витиснення поляків, що з часом охопила всю Правобережну Україну.

1735 року землі Смілянщини успадкував син Єжи Олександра – київський і брацлавський воєвода Станіслав Любомирський. Найбагатший громадянин Польської монархії (володів 31 містом і 738 селами, отримував майже три мільйони злотих щорічного прибутку), звичайно, претендував на королівську корону та престол. Але зсередини його здоров’я підточували негативні почуття. Пан був надміру амбітний, гордий і марнотратний, захоплювався грою у карти.

Тим часом народні повстанці ходили навколо Сміли. Кілька разів їм вдалося ввірватися в Смілянську фортецю та її пограбувати. Під час Коліївщини гайдамаки, очолювані Василем Буркою, що виконував завдання Максима Залізняка, оволоділи Смілою. На допомогу Любомирським прийшли російські війська й швидко придушили повстання. Але гайдамацькі загони ще довго діяли в цих районах.

З початку 1760-х років Станіслав Любомирський страждає на психічні розлади. Його сини звернулися до короля взяти батька під свою опіку. 1770 року Станіслава усувають від управління маєтками. У 1776 році його наступники Олександр, Юзеф, Михайло і Франц Ксаверій Любомирські розділяють батьківщину між собою. Цей розподіл землі, закономірно, викликає ряд запитань. Перше: хто з Любомирських був власником Кривого Озера?

Відповідь потрібно шукати в документах. Але такі на мої очі не потрапляли. Можливо, їх не знайти в Україні. Та, безперечно, вони зберігаються в архівах Польщі та Росії і потребують глибокого вивчення.

З цього питання озвучу свої припущення. Володіти Кривим Озером, землями й селами навколо нього міг, приміром, Франц Ксаверій. Після Першого розділу Польщі князь у 1777 році перейшов на бік Росії. Він брав участь у війні проти турків (1788 року з Потьомкіним стояв під Очаковим). Був нагороджений орденами Св. Станіслава і Св. Анни. У 1796 році отримав звання генерал-лейтенанта. У Київському воєводстві російська імператриця щедро дарувала йому міста, маєтки, землі. У південно-східній частині воєводства Любомирський володів 9 містами, 179 селами і понад 100 тисячами «душ мужеска пола». Для резиденції, місця постійного проживання, князь вибрав Смілу.

Цікавий факт: Франц Ксаверій був одружений з внучатою племінницею Кирила й Олексія Розумовських – Марією Львівною Наришкіною.

Свої маєтки і землі Франц Ксаверій Любомирський продав Григорію Потьомкіну (1786 року – Смілу) за два мільйони рублів. За Потьомкіним водився поганий звичай: він остаточно ніколи не розраховувався. Ось чому після смерті «світлішого» Любомирський з його нащадками мав судову тяганину.

Наразі запитання: чому землі Любомирського потрапили в скарбницю?

Відповідь шукаймо в історичних реаліях тих часів. Так, воєнні дії Росії на Півдні України проти Туреччини, напади татар на українські села, набіги гайдамаків на володіння поляків відбилися вкрай негативно на плодючості землі та її заселенні. Оброблені поля витоптувались і заростали бур’янами. Села грабували, викрадали робочу худобу. Ранили і вбивали чоловіків, що захищали двори, молодих людей викрадали й продавали в рабство. Багато українців покидали насиджені місця й емігрували в більш тихі. Для відновлення родючості землі потрібні були колосальні матеріальні та людські ресурси. Триматися за маєтки на землі, охопленої вогнем народного повстання, суперечило здоровому глузду.

Росія завдяки поділам Польщі та перемозі над Туреччиною прибрала до своїх рук Правобережну Україну. Землі, якими володіли поляки, переходили до російської скарбниці.

Стосовно Кривого Озера і навколишніх сіл, то у XVIII ст. вони малозаселені. На відкритій місцевості, без природних бар’єрів, ці населені пункти були легкою здобиччю для грабіжників. Звичайно, прибутку села не приносили, натомість завдавали великого клопоту землевласнику. Названі причини могли схилити Любомирського (Потьомкіна?) перевести ці землі з людьми до державної скарбниці за якусь грошову винагороду.

Після російсько-турецької війни 1787 – 1791 рр. село Криве Озеро відійшло до Росії. Правобережну частину села віднесли до розряду державних поселень. Селяни такого поселення не належали поміщикам. Податки вони сплачували державі.

1793 року поділ села був закріплений адміністративно: правобережжя Кодими відійшло до Херсонської губернії Ананьївського повіту, лівобережжя до Подільської губернії Балтського повіту.

 

У Центральному державному історичному архіві України зберігається цікавий документ, складений 1799 року. Вихідні дані документа:

ЦДІАУ, фонд 490, опис 4, справа 12.

Читаємо:

«Именем высочайшего его императорского величества указом 12 апреля с.г. вдове полковнице княгине Прасковье Гагариной с детьми пожаловано пятьсот душ в вечное и потомственное владение из имения, купленного в казну у князя Любомирского Подольской губернии Балтского уезда Ключа Конецпольского в селах Ониськино, Кривое Озеро, Курачих Лозах, Кумарах и м. Конецполе».

Примітка: «ключами» називали адміністративні одиниці володінь польських князів Любомирських.

Згідно з останнім переписом населення Балтського повіту княгині Гагаріній з дітьми було «пожаловано» в Кривому Озері 189 чоловік, Курячих Лозах 147, Кумарах 64, Конєцполі 88, Ониськіно 12. Люди відходили до поміщиці з хатами, господарством, городами, пасовищами.

Зібрані Регістри по кожному населеному пункту. Поіменно переписані всі жителі, їхній вік, родинні зв’язки, адреси двору. Чомусь у записах, що стосуються Кривого Озера, багато людей викреслено. Тих, що не викреслені, 80 чоловік. Вік людей переважно юний, до 20 років. Дітей до шести років не знайти. Можна припустити, що через високу смертність у ранньому віці дітей не записували. Кілька 50-літніх. Один чоловік 60-літній. Це Кондрат Бурлака. І лише Ксенія Федориха, теща Дмитра Топора, дотягла до 70-ти років.

Справа містить 36 аркушів. Вони увійшли до теки для подальшого передавання до Подільської казенної палати, чиновники якої визначать величину податку, який поміщиця П. Гагаріна повинна щороку вносити в державну скарбницю.

 

ХІХ ст.

Про поміщиків, у власності яких перебувало Криве Озеро на початку століття, дізнаємося зі справи № 168 про виявлення в будинку поміщика селища Криве Озеро Балтського повіту Подільської губернії Янішевського Ф. К. старовинної дорогоцінної зброї. Для винесення рішення була створена комісія. Принагідно комісія вивчала документи з придбання Кривого Озера Янішевським та попередніми власниками села.

На початку ХІХ ст. Криве Озеро Балтського повіту належало Людвіку Шалайському. 1810 року поміщик продав село своєму братові Станіславу Шалайському. По смерті останнього в 1826 році, внаслідок поділу, Криве Озеро відійшло до Февронії, дочки покійного. 1833 року графиня Февронія, за першим шлюбом Мощенська, за другим Тишкевичова, продала долю своєї власності в Кривому Озері поміщиці Марії Ягеловичовій. Ця пані в 1835 році продала свою власність у Кривому Озері поміщику Фадею Янішевському.

Прізвища власників Кривого Озера фігурують у багатьох судових справах. І не тому, що вони були аморальні, експлуатували селян, знущалися з них. Причину порушення ними закону слід шукати, зокрема, в політичній ситуації, що складалася на той час у Європі. Так, події Великої французької революції розбудила патріотичні настрої поляків. Їхня країна, в минулому найпередовіша в Східній Європі, утратила свою державність. У січні 1793 році прусський король Фрідріх ІІ разом з російською імператрицею Катериною ІІ уклали договір, за яким розділили Польщу, приєднавши її землі до своїх. (Згідно з цим договором у володіння Росії відходила Правобережна Україна.) Серед поляків ширяться національно-визвольні ідеї. Сягають вони й Кривого Озера, заселеного поляками. 1830 року Західну Європу знову потрясли події, що відбувалися у Франції. Внаслідок революційного перевороту з трону був скинутий Карл Х і посаджений Луї-Філіп. Однак його владу обмежувала конституція. Національно-визвольна революція перекинулася в сусідні країни. У листопаді 1830 року Микола І вирішив допомогти французькому монарху: придушити революцію і направити свої війська до Парижу. Та надійшло повідомлення, що у Варшаві повстанці захопили владу і проголосили національний уряд, який очолив князь Чарторийський. Плани російського монарха круто змінилися – наказав повернути свої війська на Польщу. Почалася російсько-польська війна. Незважаючи на технічні й кількісні переваги, російські війська відразу не могли зламати супротиву поляків. Протистояння тривало протягом 10 місяців. Лише у вересні 1831 року російські війська під командуванням І.Ф. Паскевича взяли Варшаву.

 

ЦДІАУ, ф. 533, оп. 4, спр. 194

На справі про встановлення таємного нагляду за дружиною губернського предводителя дворянства графа Тишкевича стоїть гриф «Секретно». Її відкрито 13.07.1831, закрито 10.08.1831 року. Віднині дії Тишкевичової перебувають під таємним наглядом. Виконавча влада зобов’язала земського чиновника попередити графиню: у разі виїзду в іншу губернію вона повинна отримати на це дозвіл. Однак Тишкевичова на попередження не зважила: самовільно поїхала до Кривого Озера.

 

ЦДІАУ, ф. 490, оп. 4, спр. 85

Велика (на 549 аркушах) справа про передачу майна учасника польського повстання Вікентія Тишкевича, яку розглядала Подільська казенна палата.

Згідно з ухвалою суду від 19 січня 1832 року В. Тишкевича було віднесено до другого розряду злочинців, а все його майно та землі «без изъятия обратить в казенное ведомство». Ось пояснення протизаконних дій графа: «был одним из главнейших участников и подстрекателей возникшего в Подольской губернии мятежа, находился в сообществе с Собинскими, Ржецким и другими подобными злоумышленниками, приготовлял умы к восстанию против законной власти и наконец присоединился к главному скопищу у Колькки (не розбірливо), после разбития оного под селением Маиданом в Летичевском повете с прочими бежал за границу, там арестован, но и оттудо бежал. Где находится – не известно. Его имение состоит в Балтском уезде – Кривом Озере». Т

Тишкевичу належало 25 душ чоловічої статі.

Проте в регістрах Балтського повіту графа В. Тишкевича не знайшли, як власника Кривого Озера, бо на паперах воно належало Шалайським.

На 13 арк. вміщено документ, складений 23.03.1832 р. Ф. Тишкевичовою і направлений до Кам’янця-Подільська в Подільську казенну палату. Графиня надала документ, складений її чоловіком, що 25 душ з маєтку Криве Озеро належать їй. Значить, до цих душ з боку скарбниці не повинно бути ніяких претензій, бо вони за правом спадковості переходять до сина графа – Михайла. Графиня все ж пропонує компромісне вирішення питання: продати проблемні душі з публічного торгу, а вирученими за них грішми поповнити борг, що лежить на її чоловікові за утримання адміністрації Бурилівського фільварку. До того ж із 25 душ залишилося 14, бо 11 померли від холери. І загалом, лише три душі придатні до польових робіт. Решта – це каліки, старезні, втекли, або померли. Один рекрут. У кріпаків лише дві старі конячини та шість биків, непридатних для тяглових робіт.

Графиня пояснила, за яких умов вона продала чоловікові цих людей. Вона вступила йому частину маєтку в Кривому Озері під виглядом продажу за 10 тисяч рублів асигнаціями тільки для голосу на його користь під час дворянських виборів. Прибуток, який повинні сплачувати кріпосні душі, дорівнює 24 рублі 60 копійок. Наразі взяти прибуток неможливо. Бо, щоб люди не померли від голоду, доводиться купляти для них хліба. От і виходить, що державі немає сенсу забирати цих людей – підводить Тишкевичова жирну риску.

Чиновники Палати дійшли: Тишкевичова не надала вичерпної інформації про маєток свого чоловіка. Вона щось приховує. Терміново доручили Гейсману прибути до Кривого Озера і на місці все з’ясувати й доповісти. Також наказали встановити місце перебування графа, узнати про все його добро, рухоме й нерухоме, щоб конфіскувати його в скарбницю для покриття витрат, кинутих на придушення польського повстання.

На арк. 91 – 98 Відомість, що надійшла з Бурилівського казенного фільварку. Заборгованість графа перед фільварком складала 2308 рублів 73 копійки сріблом. А ще граф Тишкевич позичив у Іполити Бронської 1350 рублів сріблом. Всю суму він зобов’язався повернути до 15 січня1832 року. Бронська подала в суд на боржника з просьбою стягнути ці кошти з маєтку Тишкевича, що в Кривому Озері.

Гейсман, прибувши до Кривого Озера, створив комісію, в склад якої ввійшли чиновники з Кам’янця-Подільського і Балти, а саме: Хаменський, Гловацький, Оліферов, повітовий землемір Журавський .

На 204 арк. рапорт комісії Подільській казенній палаті. Стало відомо, що 25 осіб селян чоловічої статі були записані за ревізьким реєстром 1816 року та додатковими розписами 1827 року. Тишкевичу за актом від 8 квітня1829 року було продано ревізійних 22 душі та новонароджених три душі. Нині маєток перебуває у власності поміщиці Ягеловичової, яка придбала його у графині Тишкевичової. Селян чоловічої статі в неї 238 душ. 25 з них виокремили в казенне відомство з присілку Кривоозерського, що називається Молдавкою. Межовими знаками окреслили ділянку землі в 526 десятин 1364 сажні, що відійде до державної скарбниці.

Додається поіменний список 25 чоловік.

Палата розпорядилася передати власність бунтівника Тишкевича титулярному раднику і кавалеру Гловацькому з врученням йому інвентаря з розпискою.

На 214 арк. ще один рапорт комісії за тією ж адресою. Стало відомо, що Тишкевичова не надала Ягеловичовій інвентарного плану на 25 душ. Гейсману не вдалося знайти ні графині, ні графа Тишкевичів.

Згідно з наказом Палати комісія склала новий план Молдавки. Але на цій ділянці стоїть будинок Антонія Шалайського з городом і землею в 6 десятин 20 сажнів. А ще свідки кажуть: граф Тишкевич у Кривому Озері не мав власності, бо все належало його дружині.

251 арк. До Міністерства фінансів і департаменту державного майна від Подільської казенної палати надіслано Відомість про конфісковане добро графа Тишкевича в Кривому Озері. Через те, що його землі досі не виділені, то подають загальні відомості по селищу. Там 41 господарство, в яких проживає 189 осіб чоловічої статі, 191 особа жіночої статі. А точніше: «почворных – 3, паровых –15, пеших – 11, халупников – 12».

Прибуток, що надходить з Кривого Озера:

– від селян 1594 р. 92,5 коп.

– чиншу від шляхти та євреїв за будинки і лавки 1119 р.

– десятини збору за овець 8-10 р.

– орендного, тютюнового та інших статей прибутку з містечка 3850 р.;

від селян 100 р.

– штукового або оренди від забою худоби 140 р.

– чиншу з пивоварного заводу 450 р.

Разом прибуток складає 7262 р. 92, коп. сріблом.

Дізнаємося, що Тишкевичова володіла й Луканівським фільварком.

267 арк. 1834 року поміщиця Марія Ягеловичова подала до Балтського суду Прошеніє. Пише, що через відокремлення маєтку графа Тишкевича зазнала великих збитків. Так, внесла 10 тис. рублів сріблом за селян плюс 1800 рублів набігло процентів за 1832 – 1834 роки. Замість 25 душ у неї відібрали 41. Просить оцих людей у неї кілька років не забирати. Хай працюють на неї, щоб вона вернула втрачене.

297 арк. У канцелярію МВД Подільського цивільного губернатора надійшло повідомлення такого змісту. Поміщик Балтського повіту Фадей Янішевський подав міністру фінансів скаргу про сутужне для нього розпорядження Ліквідаційної комісії з приводу грошових претензій до конфіскованого у графині Тишкевичової маєтку. Її чоловікові, графу Тишкевичу, окрім конфіскованих в Кривому Озері душ, належить ще сумма 15080 рублів сріблом, що перебуває у поміщика Антонія Ярошинського з Ямпольського повіту. На ці гроші посягає дружина бунтівника Тишкевича, вимагаючи їх від нього, тобто Ф. Янішевського.

Палатою терміново надіслано запит у відповідні інстанції щодо названих коштів. Стало відомо, що 15.01.1826 р. в Києві зареєстровані два листи Антонія Ярошинського про його позику у графині Тишкевичової 15080 рублів. Вона ці кошти вступила своєму чоловіку.

304 арк. Минфіну державного майна стало відомо, що «мятежнику Викентию Тишкевичу по уступной от жены его сделке принадлежит сумма 15080 р. серебром с имения помещика Ольгопольского уезда Антона Ярошинского, но взыскание сей суммы не возможно по случаю Сенатом произведенного конкурса на имении Ярошинского». Однак після смерті матері боржника її маєтки перейшли до нього. Отож потрібно 18060 рублів (з обов’язковим врахуванням процентів від цієї суми, що набігли) у А. Ярошинського забрати й передати в державну скарбницю.

Тим часом конфіскувати і передати Молдавку в скарбницю не виходило.

Марію Шмельцову зобов’язали прислати купчу нею містечка Криве Озеро. Вона же надіслала оригінал документа до Санкт-Петербургу, де той загубився. Врешті решт Молдавку офіційно передали титулярному раднику Гловацькому.

На 422 – 440 арк. інвентар фільварка містечка Кривого Озера, складений 26 травня 1834 року. Через те, що Молдавку ще не виділили в державне підпорядкування, то інвентар стосується всього містечка. У ньому 71 двір. Переписані всі, хто проживав у кожному дворі, їхні прізвища, родинні стосунки та капітал. Першим у списку двір Панфіла Молдавана. Йому 30 років. Дружина Пелагея, якій 24 роки, брат дружини Кіндрат – 19, мати Панфіла – 60, його син – 3 роки. Панщину відробляли 120 днів, під час жнив працювали 20 днів. Данина з двору: 2 мітки пряжі, 3 курки, 20 яєць. Ґрунт один – пар, 2 бики, 1 корова.

Прізвища постійних мешканців Кривого Озера: Арнаут, Балановський, Бондар, Бурик, Валянтир, Гонтарук, Гордієнко, Денисюк, Журавель, Завадський, Карнован, Ковальчук, Коцюба, Мартилога, Мокрак, Москалюк, Неріуца, Олейник, Пандюк, Починок, Рудий, Рущик, Ткач, Слюсар, Стадник, Сторолух, Топор, Трандаспр, Тросиник, Уманець, Урсул, Чагарін, Черзиманів, Чечельницький, Юрдатий.

438 арк. Усього в Кривоозерському фільварку зареєстровано волів – 29, коней – 15 старих і 2 молодих, корів – 82, биків – 9.

 

ЦДІАУ, ф. 445, оп. 1, спр. 2

Велика справа (на 739 аркушах) про передачу і прийом конфіскованих маєтків Київської і Подільської губерній у воєнне відомство, перебувала в Управлінні по керівництву Головним начальником селищ воєнного відомства в Київській і Подільській губерніях. Очолював Управління генерал від кавалерії і кавалер граф Вітте. Відкрито справу (28.04.1836 року, закрито 05.06.1838) у відповідь на імператорський наказ від 04.04.1836 р. урядовому Сенату: всі конфісковані маєтки бунтарів у Київській і Подільській губернії в кількості 80543 душ з усім майном, справами і борговими зобов’язаннями, які на них покладені, повинні перейти у відання Воєнного міністерства.

До Києва відправляють Відомості про нерухомість, конфісковану в Київській та Подільській губерніях. Зокрема, у Балтському повіті конфісковано частину селища Криве Озеро з 25 душами, власність поміщика Вікентія Тишкевича. У примітці вказано: «Имение сие следует казне по купчей, выданой женой мятежника своему мужу, но от прочаго имения еще не отделено».

У цій же Відомості знаходимо селища Тридуби, Красненьке, Секретарку, в яких мешкало 406 душ. Вони належали дітям Вацлава Яловицького – Едуарду і Олександру. Є інформація про майно селян селищ та підприємства. Наприклад, у Тридубах працював цегельний завод і два млини з використанням води. У Красненькому селяни тримали 94 вола, 3 коняки, 106 овець.

Криве Озеро в документах Воєнного управління віднесено до Окремої П’ятковської дільниці Балтського повіту.

Є Відомість про прибутки, що надійшли з конфіскованих маєтків за березень 1837 року. Криве Озеро серед сіл (Рибниця, Топола, Кричуново), від яких прибуток не надходив. Начебто причина в тому, що не розмежована земля і не відома її кількість.

Вітте звітує Сенату про землі, що перейшли у відання Воєнного міністерства. Додає плани і карти «казенных селений» з роз’ясненнями. Зокрема, що земля в Кривому Озері подана з «присадою Калантырки» і що карта складена в англійських дюймах ольгопільським повітовим землеміром Вронським.

На жаль, у справі, що зберігається в ЦДІАУ, карти нема. Гадаю, її можна знайти в архівах Санкт-Петербургу.

Викликає інтерес Відомість, розміщена на 611 аркуші. У ній вказано, з якими землями межували землі колишніх бунтарів та хто їхні власники. Проте такої інформації про землю графа Тишкевича в Кривому Озері не знайти. Можливо, через малу кількість у його маєтку людей і землі (до речі, найменшу з усіх конфіскованих в учасників польського повстання).

Усе ж цікаво знати: де знаходилося володіння графа Тишкевича?

Беручи до уваги інформацію про карту та роз’яснення до неї, виходить, що володіння Тишкевича межувало з Калантиркою.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 1, спр. 2615

Справа щодо розділення повітів Київської, Подільської і Волинської губерній і вибору місць для розташування станових приставів. У 2 частинах.

Відкрита 09.01.1838 р., закрита 06.02.1850 р.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 149, спр. 122

Справа за рапортом Подільського губернського прокурора з донесенням зупинити здійснення купчої на продаж маєтку поміщицею Марією Шмельц поміщику Янішевському, «по судной части». Відкрита 15.02.1840 р.

На жаль, цю справу майже неможливо прочитати. Я зрозуміла, що Марія Ягеловичова вийшла заміж за чоловіка з Австрії. Вона вирішила виїхати з Росії за кордон. Можливо, її запідозрили у причетності до Польського повстання і притягнули до відповідальності. Також з цієї причини заборонили продавати маєток. А ще назва справи говорить про те, що 1835 року Ягеловичова продала Янішевському не всю нерухомість, якою володіла в Кривому Озері.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 74, спр. 410

Із зібрання відомостей казенних маєтків, відданих в адміністраційне управління. В теці 697 аркушів. Справа відкрита 18.03.1841 р., закрита 04.04.1844 року.

На часі межування і люстрація державного майна. Складали описи кордонів маєтків, знімали контури незручних земель. Дуже суворо ставилися до землемірів. Тих, які неправильно записували, – карали і звільняли. Землемір надавав свої розрахунки люстратору.

На місця приходили вказівки сприяти виробництву люстрації казенних маєтків, пришвидшити його.

Відомості відвозили з губернських столиць до Києва в Палату Державного майна, у господарський відділ, передавали військовому генерал-губернатору.

У Балтському повіті названі фільварки:

Гедвіловський (с. Гедвілово, с. Мазурове) 128 селян чол. статі. Всієї землі 1033 десятини. Перебуває у беззвітній адміністрації поміщика Янішевського з платою 1137 рублів 85,5 копійок сріблом.

Луканівський (Луканівка, Берізки) 393 селян чол. статі, 1000 десятин землі. В адміністрації капітана у відставці Зволинського з платою 2544 рублі 86 копійок сріблом.

563 арк. Відомость про хід межування та люстрації за три декади січня 1842 року.

Склад маєтків:

Луканівка: 2 ф., 2 с., 393 р.д., 3912 д.з.

Берізки: 1 ф., 2 с., 128 р.д., 1540 д.з.

Гедвілово: 1ф., 2 с., 1289 р.д., 1540 д.з.

Мечетня: 1 ф., 4, с., 248 р.д., 4300 д.з

Бурилово: 2 ф., 3с., 340 р.д., 4490 д.з.

Примітка: «ф. – фольварок, с. – селение, р.д. – ревизионная душа, д.з. – десятина земли».

 

ЦДІАУ, ф. 486, оп. 1, спр. 11260                   

Справа про кошти, які належали нащадкам Фоми Куліша, перебувала на розгляді в МВД Київського приказу соціального «презрения» в 1848 році, займає 12 аркушів.

Євстафій, син поміщика Фоми Куліша, перебуває під опікою поміщика Едуарда Ярошинського. З нагоди повноліття Євстафій просить звільнити його зовсім від опікунського відомства. Його родич поміщик Людвік Шалайський 25 лютого 1815 року записав у духовному заповіті «просителю – и родниму брату его Иосифу Кулешу 300 000 злотых, находящихся в Киевском и Подольском приказах». Отож кошти, які належать Є. Кулішу, а саме 150 000 злотих, він хоче отримати самостійно і без посередників.

Справу розглядали спочатку в Балтському повітовому суді, потім у Київській палаті громадянського суду. У ній фігурує Єфросинія Тишкевичова, маєток якої в Кривому Озері. Вона отримувала проценти згідно із заповітом Людовіка Шалайського. Є інформація, що Тишкевичова продала Криве Озеро Шмельцовій за 10 500 рублів сріблом. Друга пані продала маєток Янішевському.

 

Економічне зростання краю

У справі № 168 (про вияв зброї у маєтках поміщика Янішевського) службовий виконавець надав суду, зокрема, опис об’єктивних умов і обставин, які сприяли економічному зростанню нашого краю у ХІХ ст. «Местечко Кривое Озеро по своему географическому положению составляет пункт весьма удобный и полезный для торговли. Интерес возбуждает страсти, и с течением времени местечко заполонилось евреями. Это имение долгое время состояло во владении женщин. Евреи, допускаясь ко многим произвольным поступкам, успели по свойственной им хитрости, склонять владелицу к средству домашнего соглашения».

У ЦДІАУ зберігається ряд документів, які розкривають непростий, часом трагічний процес ринкових відносин.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 141, спр. 247

Перша судове провадження такого плану (принаймні досі мені відоме) було відкрите 25 травня 1834 року. У теці з трьома аркушами читаємо Прошеніє «еврея мещанина Нухима Саисиволиовича сына Пасацельского Его сиятельству господину Киевскому военному, Подольскому и Волынскому генерал-губернатору, генерал от кавалерии, генерал адъютанту и разных орденов кавалеру графу Василию Васильевичу Левашеву».

Позивач «с давних времен» мешкає в Кривому Озері. Він придбав будинок у єврея Мойше за 1000 рублів, «честно заработаних». Але будинок згорів. Побудував новий будинок, кошти на зведення якого позичив у поміщиці Тишкевичової. Борг повертав частинами і ввесь віддав. Тишкевичова виїхала за кордон, а маєтком наразі володіє Ягеловичова. Поміщиця знайшла якийсь Регістр, в якому він, Нухим, є боржником. Наказала своїм дворовим людям, «числом 20», викинути Нухима з його будинку разом із пожитками та п’ятилітньою дитиною. Нухим просить у «Вашего сиятельства» надіслати до Балтського земському суду листа з розпорядженням вселити сина єврея Пасацельського у його власний будинок.

Балтський земський суд дійсно отримав від Левашова листа з рекомендацією знайти можливість задовольнити просьбу Нухима Пасацельського.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 148, спр. 672

1839 року в Кам’янець-Подільський надійшла скарга від Вацлава Пільського, поміщика Балтського повіту зі села Куца Балка. Скаргу переслали в управління Київського воєнного, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

Суть її ось в чому. Коли Пільський проїжджав через Криве Озеро, то на нього напали невідомі люди і жорстоко побили. Ні поліція, ні поміщик Янішевський, власник Кривого Озера, не надали належного значення скарзі потерпілого, бо досі не знайшли зловмисників.

Справник, якому доручили розібратися з цією пригодою, доповідав:

5 вересня в Кривому Озері відбувся ярмарок. Власник села Станіславчика – Мілейський, розшукував на ринку своїх кріпаків, що втекли. Він надибав мешканця села Сорочинки Микиту Брузуна. Назвавши Брузуна волоцюгою, поміщик заходився його лупцювати. На зойки Брузуна прибігло кілька чоловік. Зчинилася велика бійка, у яку вв’язався поміщик Пільський, що проїжджав мимо і був п’яний. Невдовзі прибув становий пристав Петров, який заарештував Брузуна і Макара Сидорука, що із Сорочинки. Їх Мілевський звинуватив у тому, що вони допомогли втекти його селянам. Під час бійки Пільському і Мілевському були нанесені тяжкі побої, але ким саме – того вони не знають.

Справа залишилася без руху, бо Вацлав Пільський через поганий стан здоров’я не брав участі у впізнанні людей, яких затримували. Коли Пільський помер, то справу закрили.

Отже, ринок в Кривому Озері притягує до себе людей з навколишніх сіл та хуторів. На ринку знаходили роботу кріпаки, які тікали від своїх господарів.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 75, спр. 295, ч. 10

Справа за циркулярною вказівкою Київського військового генерал-губернатора про утримання з боржників Подільської губернії податків і недоплат. Відкрита 1950 року. На 295 аркушах.

У Ф. Янішевського, власника Кривого Озера, росте заборгованість, зокрема перед Дворянською опікунською радою, що свідчить про занепад господарства.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 1, спр. 9283

Справа про пожежу в містечку Кривому Озері Балтського повіту Подільської губернії, під час якої згоріло 33 житлових будинки, поступила в канцелярію Київського військового, Подільського і Волинського генерал губернатора. Відкрита 04.08.1851 р., закрита 21.08.1851 р.

Суть її в тому, що 7 серпня о 22 годині в маєтку поміщика Ф. Янішевського сталась велика пожежа. Згоріли будинки 33 євреїв, зокрема Лейби Таратути, Іцка Чубара, вдови Товби Ривки Вайсманової. Хоча вогонь активно гасили, та шалені подуви вітру перекидали його на дахи сусідніх будинків. Отож всі старання пожежників були марними. Згоріла і крамниця поміщика Янішевського, яку оцінили в 350 рублів. Надано відомості про всі будинки, що згоріли. Ретельно виписано імена й прізвища 33 євреїв. Навпроти кожного вказана сума збитку.

Подільський губернатор письмово зауважив, що досить часто в одному місці трапляються загоряння будинків. Можливо, ця обставина є наслідком умисних підпалів. Губернатор наказав її ретельно вивчити.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 39, спр. 167

Справа про розбір євреїв (на 259 арк.) відкрита в канцелярії Київського військового, Подільського і Волинського генерал-губернатора 07.02.1862 року.

Міститься звіт МВД Подільської губернії, складений 1872 року. Ось уже вісім років переселяють зубожілі єврейські родини з Курляндської губернії (Прибалтика) в Новоросію.

На 253 арк. Відомість про розбір євреїв. Так, в Кривому Озері прописано залишити 309 єврейських родин, у Балті 1130. Є заувага: для робіт на землі євреї малопридатні, їх потрібно працевлаштовувати ремісниками.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 47, спр. 90

Справа про запровадження ярмарків, на 446 арк.

Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерала губернатора.

Губернське начальство отримало з Санкт-Петербургу наказ, щоб торгівлю на ринках та ярмарках здійснювати лише в робочі дні. У неділю та дні, на які припадають церковні свята, люди повинні ходити до церкви, бути на Літургії.

З глибинок до Києва надсилають звіти, або «Мирскіи Приговор Сельского схода», щодо вирішення цього питання. А саме, що на сільських зібраннях (у присутності старости та священика) люди давали згоду на царське рішення. У кожному звіті складені списки тих, хто згоден (дворяни та деякі старости прикладали свої печатки). На основі цих звітів у Києві склали список містечок, в яких торгівля відбувається якогось робочого дня тижня. Однак Кривого Озера в цьому списку немає. Виходить, під час народних зборів згоди щодо торгівлі на ринку в робочий день не було досягнуто. І цьому не важко знайти пояснення. Торгові точки належали в переважній більшості євреям. Як відомо, євреї вшановують суботу і свої релігійні свята. Цими днями вони не працюють. Отож євреї об’єдналися проти рішення не торгувати по неділях.

23 – 31 арк. 15 березня 1868 року від МВД Подільського губернського правління надійшов Приговор щодо відкриття в селищі Секретарка Тридубської волості ринку, який працюватиме по вівторках. Описується, як то далеко добиратися до «базарних местечок». Наприклад, до Кривого Озера 20 верст, до Голоскова 18, до Саврані 35, до Балти 70 . У дорозі ламаються вози, в неділю селяни не ходять до церкви. Описують, чим будуть торгувати. Торгівля позитивно позначиться на бутті мешканців і Секретарки, і сіл та хуторів, що неподалік. Ніхто не проти такого ринку: ні селяни, ні дворяни, ні староста Олексій Квітанченко, котрий під час написання Приговора був присутній. Приговор був прочитаний і підписаний Подільським губернатором.

Господарський департамент МВД Подільської губернії розіслав депеші за №5009 від 3 травня 1870 року, в яких просить пришвидшити «доставление ведомости о ярмарках и торгах, существовавших в Подольской губернии с надлежащего разрешения и без разрешения». Згідно з надісланою у відповідь інформацією в списку 131 торгове місце. 105 з них не мали дозволу, але про дозвіл «испрашивают разрешение на утверждение». На основі цих Відомостей Господарський департамент Подільської губернії, що перебував у Кам’янці-Подільському, підготував огляд і розпорядження.

На 376 арк. читаємо: в містечку Кривому Озері «торг через каждыя две недели по воскресеньям, исходно указу Подольского Губернаторского Правления от 27 июня 1804 г. № 19754, и ярмарки годичныя: 6 января, в марте месяце на похвальную неделю» і далі довгий список торгівлі у святкові релігійні дні, з допискою: що про деякі відсутня інформація. Тобто торгівля в Кривому Озері здійснювалася законно і традиційно, незважаючи на нові приписи згори.

Департамент підготував нове розпорядження. У ньому знаходимо дозвіл на торгівлю в Секретарці по вівторках. Цікаво, що для Кривого Озера залишений у силі наказ від 27.06.1804 р.: «торги производятся чередованием две недели». Подано список дозволеної продукції для продажу. Через нерозбірливий напис я змогла прочитати лише словосполучення «рогатым скотом» і «мануфактурой».

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 86, спр. 244

Про земський шарварок (збір) на трьохліття. На 554 аркушах.

З 1853 до 1856 року визначена сума, яку з місцевого бюджету повіти спрямовуватимуть на різні потреби (армію, поліцію, пошту, коней, будування державних будинків, мостів, закупівлю свічок і дров для лікарень, в’язниць, етапних приміщень). Визначена сума повинності, яку вноситиме кожен поміщик, підприємець. Наприклад, князь Гагарін, маєток якого у містечку Вікна, повинен вносити в скарбницю 2357 рублів.

У місті Балта діяла в’язниця. У селі Берізки – внутрішній етап.

В кожній губернії розроблявся детальний план витрат. У разі закінчення терміну виконання, земство надсилало звіт про витрати і кошти, що залишилися не використаними.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 819, спр. № 168

Політична справа про виявлення в будинку поміщика містечка Кривого Озера Балтського повіту Подільської губернії Янішевського Ф. К. старовинної дорогоцінної зброї, що належала доктору Степану Гржимайло (не розбірливо), і клопотання його щодо повернення вказаної зброї. Відкрита 15 квітня 1869 року в канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

З паперового носія текст співробітники Архіву перенесли на дві плівки.

Коли вчитуєшся в текст, усвідомлюєш велику трагедію, яку довелось пережити поміщику польського походження до Жовтневого перевороту, що мав власність у Кривому Озері. Судовий процес набрав гучного розголосу, звичайно, й через те, що 1863 – 1864 року відбулося Польське повстання. Приміром, Янкель Острер й Іося Голь на суді свідчили, що Янішевський хвалився їм: «Генерал-губернатор тепер не в моді. Я отримав від сина Степана листа. Он пише: зараз весілля тільки починається. Кінець йому наступить незабаром».

На останньому суді на поверхню були підняті всі судові тяганини між Янішевським та євреями, що мешкали або недавно осіли на його землю. Так, 21 лютого 1862 року в Балтському суді слухали записку зі справи про спір поміщика з Балтського земства містечка Криве Озеро Ф. Янішевського «о ничтожности записки, данной бывшим владельцем того местечка Шалайским в 1897 г., поселившимся там евреям, на право жительства их в оном и пользование разными выгодами; а также по иску Янишевского в сумме 40.000 руб. серебра на коренных и иногородних евреев, в м. Кривое Озеро живущих, за незаключение ими с ним договора по означенному предмету; наконец по встречному иску коренных и иногородних евреев на помещика Янишевского в сумме 180.000 руб. серебра за сделанные им разного рода притеснения».

У записці йдеться, що село Криве Озеро Балтського повіту на початку ХІХ ст. належало поміщику Людвіку Шалайському. 1810 року він продав його брату своєму Станіславу Шалайському. По смерті останнього, внаслідок поділу, Криве Озеро 1826 року відійшло Февронії, дочці покійного, за чоловіком графині Мощенській. За її панування кагальний Лейба Гершкович Герш, без письмового дозволу Мощенської на це та її уповноваження, 18 лютого 1832 року надав повітовому суду Прошеніє для запису його в Актову книгу. А саме документ від 26 липня 1807 року, виданий колишнім власником того містечка Людвіком Шалайським, на користь кривоозерських мешканців з надання їм різних пільг і переваг. Записка ця була пришита до заяви і внесена в належну книгу Суду.

У 1833 році Февронія, за першим шлюбом Мощенська, а за другим Тишкевичова, продала названу власність Марії Ягеловічовій (племінниця Л. Шалайського, вийшла заміж за Шмельця). Пані продала свою нерухомість поміщику Ф. Янішевському. Між Янішевським і євреями розгорілися сварки і скарги. Поміщик звинувачував євреїв у безпорядках і безчинствах, що ті влаштовували у його маєтку. Євреї скаржилися: Янішевський наклав на них повинність, яка суперечить записці Шалайського.

З цієї причини відбулося кілька судів. Отак, 1835 року Янішевський подав на євреїв скаргу. Писав: євреї не хочуть сплачувати оброку; завозять горілку й торгують нею; селян і офіціалістів лупцюють; самовільно займають місця для зведення споруд; заселяються на його території самовільно, без його на те згоди. А ще поширюють, скріплений клятвою, хейрім, щоб у Янішевського ніхто нічого не купляв.

У відповідь євреї правили своє: записка 1807 року дає їм право так чинити.

Євреям ставили у провину те, що для явки записки вони вибрали час, коли всі особи, причетні до неї, або померли, або після бунту втекли за кордон. Усі беззаконні дії євреїв були підтверджені слідчими і заведені на них справи. Також повідомлення євреїв про політичну неблагонадійність Янішевського, його участь у польському повстанні 1831 року, не було підтверджене.

24.09.1838 р. суд виніс рішення, за яким: 1. Записка Шалайського визнана недійсною. 2. Євреї зобов’язані негайно укласти з Янішевським контракт на проживання в його маєтку. У противному разі, якщо поміщик не бажає їх у себе тримати, то вони повинні переселитися в інше місце. У жовтні євреям оголосили це рішення з підписом кожного, що вони протизаконних і самовільних дій не робитимуть. Євреїв, що буянили, піддали тілесному покаранню.

Проте взаємним звинувачуванням і надалі не було кінця. Їхні скарги слухали в Сенаті, Державній раді, на Загальних зборах.

На 151 арк. документ купчої кріпості Кривого Озера разом із крамницями Фадеєм Янішевським у Марії Шмельцової, що відбулось 7 березня 1835 року. Шмельцова того, що крамниці належать євреям, Янішевському не сказала. Євреї же стверджували: вони мають право на 30 крамниць, які збудовані на ринковій площі.

6 вересня 1857 року Янішевський домігся, щоб суд виніс рішення накласти на євреїв штраф у сумі 40 000 рублів сріблом і того, що записка Шалайського є «ничтожною и не дающею права евреям жить в этом имении без особого с владельцем договора». А ще, всі будівлі, що євреї звели на його землі без отримання на те від нього, господаря, згоди, є його власністю. За минулі роки з євреїв витребувати чинш – натуральний або грошовий податок. Євреї зобов’язані платити за право на проживання і користування благами, також земельний податок. Тим євреям, що прибудуть, і не бажатимуть укласти з Янішевським договору, поселення в Кривому Озері заборонене.

Євреї у свою чергу свідчили, що Янішевський неблагонадійний. Років 3-4 тому з його будинку в Кривому Озері перевезено кілька пудів пороху в будинок, що в селі Ониськове. А ще в Кривому Озері Янішевський навчав багатьох людей військових вправ і привчав їх не боятись ні вистрілів з рушниці, ні барабанного бою. У своєму будинку він тримає склад зброї.

Але поліціанти мали підозру, що бочки з порохом у двір Янішевського підкинули саме євреї.

Серце 68-річного Фадея Янішевського цього разу не витримало: він помер, не дочекавшись рішення суду.

Тим часом його прийомний син Степан Гржимайло (дворянин, закінчив Генський університет, доктор медицини, хірург) подав клопотання щодо повернення йому зброї, яку винесли під час обшуку з будинку Фадея Янішевського. Вона є родинною власністю і дорогоцінна. В 1848 році Степан мешкав у Кривому Озері, у свого вітчима. 1860 року, коли Янішевський був у Києві, він поїхав до Америки. Своє добро сховав у будинку, в двох шафах: шаблі, рушниці, пістолети. Про себе пише: «по высочайшему повелению был определен ординатором до окончания Кримской войны». Працював у Ольшанському військовому шпиталі. Лікував тифозних, оперував ранених. Доктор просить повернути йому зброю, що є цінною, колекційною, а мисливську він згоден продати особам російського походження. Все його багатство – оця старовинна зброя. Під час польського бунту він сам і члени його родини поводились бездоганно. 1864 року під час бунтів поляків у Кривому Озері він зі своєю родиною перебував за кордоном.

 

Усе вищесказане стосувалося лівобережної частини Кривого Озера. Його правобережжя в 1841 році було віднесено до розряду військових поселень. Сюди переселяли безземельних селян. У 1849 році тут проживало 2181 чоловік. Ділянка землі, якою вони користувалися, становила 4365 десятин. («Миколаївська область. Історія міст і сіл УРСР».)

 

Церковне життя

 

Впроваджуючи в життя державотворчі ідеї, російська монархія спиралася на православну церкву. Священнослужителі виховували народ в дусі вірності царю і вітчизні. Також на кожного священника, настоятеля церкви, покладалися обов’язки літописця місцини, де він осів для служіння Богу. Священники вели Метричні книги, в які записували основні події кожного парафіянина: дату його народження, хрещення, вінчання, смерті. Вписували й батьків, кумів, сватів, свідків, родичів. Це важливий як для історії рідного краю, так і конкретного родоводу документ. І його слід вивчати. Хоча для роботи зі старими фоліантами потрібне і терпіння, і спеціальні знання – рукописний текст, списаний латинськими і церковно-слов’янськими знаками, малозрозумілий.

У ЦДІАУ зберігаються дві важливі для нас книги:

  1. Метрическая книга Рождественской церкви м. Кривое Озеро Балтского повета за 1775 – 1811 г.
  2. Метрическая книга Рождественской церкви м. Кривое Озеро Балтского повета за 1776 – 1806 г.

Священник Іоан Станієвич (не розбірливо) записував усіх, хто отримав від нього культові послуги. При ознайомлені з Книгою робимо висновок, що Кривому Озері населення було не однорідне. У його складі шляхтичі, дворяни, посполиті. Прізвища, які найчастіше трапляються в Метричних книгах: Гонтарюк, Москаль, Сторох, Молдаван, Мельник, Шевченко, Мороз, Ковальчук, Іванов, Чабан, Березянський, Коваль, Лупул, Нестеренко, Панченко, Сидоренко, Крутоголов, Сич, Логін, Бурик, Уманчук, Олішевський, Харчук.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 290, спр. 104

Справа про влаштування православних храмів у поселеннях, де діяли католицькі костели. Відкрита в третьому відділі Подільської губернії з духовної частини 21.11. 1851 і закрита 26.01.1855 року. Займає 387 аркушів. Справу передано в канцелярію Київського військового, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

Інтерес представляє таблиця з трьома розділами. У першому назва повіту і села. У другому кількість парафіян і кому вони належать. У третьому інформація про церкву – камінна чи дерев’яна, православна чи католицька. Дізнаємося, що в Кривому Озері парафіян 610. Ці люди належать поміщику Фадею Янішевському. Православна церква – камінна. Католицький костел такий же, камінний. Обидві церкви в доброму стані. Для прикладу, в Голованівську парафіян 1550, вони належали поміщиці Феклі Потоцькій. Православна церква там дерев’яна, старенька, ветха. Зате католицький костел камінний, у хорошому стані.

Потоцька дала згоду з підписом, що збудує православну церкву протягом трьох років. Ця справа перебувала на контролі Кам’янця-Подільського. Столиця Подільської губернії періодично звітувала Києву про зведення православних храмів. Стосовно Голованівської новобудови збереглися листи від:

12.02 1852 р.. Заготовлено понад 60 тони цегли. До будівництва приступлять, тільки но єпархіальне начальство затвердить його план.

04.10.1853 р. Києво-Печерська лавра надала Відомість «об успехах построек» і ремонтних робіт православних храмів. Надибуємо рядок про церкву в Голованівську: план надісланий Потоцькій з приписом земському справнику спонукати графиню до роботи.

04.06.1854 р. З Балти земський справник звітує Київському військовому Подільському і Волинському губернатору: будівництво церкви у Голованівську розпочалося 15 квітня. Уже закладено її «каменное основание».

04.08.1854 р. Будівля зводиться без зупинки.

31.08 1854 р. Будівельні роботи ведуться успішно.

06.10.1854. Без змін.

09.12 1854 р. Будівля зведена швидше, ніж заплановано. Але з приходом зими роботи зупинені, навесні знову продовжаться.

 

 

Народні училища

 

Імперія потребувала грамотних молодих людей, ремісників, спеціалістів для роботи з машинами. Для того, щоб поліпшити якість навчання, конче потрібна реформа у сфері освіти. Починали, звичайно, з найнижчої ланки – початкової школи. Інспектори шкіл розуміли: священники та їхні помічники, зайняті виконанням прямих церковних обов’язків, не в змозі дати дітям, які навчалися в церковно-приходських школах, хороших знань. Цим питанням присвячена тека з документами:

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 815, спр. 493-Б

Справа про народні училища і церковно-приходські школи. Відкрита в перших числах січня 1865 року, закрита 4 листопада 1866 року. Перебувала в канцелярії Київського військового Подільського і Волинського генерал-губернатора.

Відбувалося злиття церковно-приходських шкіл з народними училищами. Віднині діятимуть однокласні народні училища.

Хлопчики навчаються з дівчатками в одному класі.

Поступило згори розпорядження: щороку для народного училища з місць повинно надходити 200 рублів пожертвувань.

У народних училищах викладали: Закон Божий, російську мову і читання, письмо, слов’янську мову, арифметику, церковний спів.

Від куратора Київського навчального округу № 1866 надійшов лист царю Олександру Павловичу з проектом відкрити в кожному повіті 10 народних училищ. Зокрема, в Кривому Озері з причини його центрального стану і залюдненої території та зважаючи на просьби мешканців містечка, відкрити народне училище для 476 чоловічої і 518 жіночої статі.

 

З історії Кривоозерського мосту

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 79, спр. 126

Справа про будівництво мосту і поштової дороги під м. Криве Озеро. Відкрита 6 квітня і закрита 15 листопада 1846 року. З господарської частини. На 5 аркушах. Канцелярії Київського військового, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

 

Інженер майор Саблуков оглянув ділянку, через яку проходить дорога під містечком Криве Озеро. Це низька місцевість. З цієї причини дорога підтоплюється водою. Кошторис, складений Саблуковим, розглянула Будівельна комісія. Визнала його правильним і задовільним. Згідно з кошторисом потрібно перерахувати для робіт 779 рублів 41 копійку; для робочих інструментів 7 рублів 79 копійок (сріблом).

31 жовтня 1846 року справу розглядали в Міністерстві внутрішніх справ. Міністр зауважив, що витрати на будівництво мосту під Кривим Озером не повинні повністю лягти на плечі місцевих жителів. Керуючись законом Шляхів сполучення, він не бачить перешкод віднести витрати на рахунок земського збору Подільської губернії з внесенням 642 рублі 56 копійок від Головного управління Шляхів сполучення.

 

Минув рік, а будівництво мосту ніяк не рухалось. Про це свідчить наступний документ:

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 80, спр. 298.

Справа щодо протидії Балтського земського справника розпорядженням воєнного начальства стосовно збору коштів за проїзд через гатку, споруджену в с. Криве Озеро. Відкрита 5 липня 1847 року, закрита 2 серпня 1849 року. З господарської частини. На 23 аркушах. Канцелярії Київського військового, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

З військового поселення, що в Херсонській губернії, до м. Вознесенськ надійшов лист-пояснення Дмитру Гавриловичу Бібікову. З його змісту дізнаємося, що в Кривому Озері розташований 12 округ Новоросійського військового поселення. Округ межує з маєтком поміщика Балтського повіту Фадея Янішевського, а саме в районі гатки, спорудженої через річку Кодиму. Після весняної повені та літніх бурхливих паводків гатку доводиться лагодити. Також для підприємців (чумаків), які зупиняються тут, відведено у долині пасовище для їхніх тварин. На користь скарбниці за переїзд вільними промисловцями гатки та випасу їхніх тварин збирали від 40 до 60 рублів сріблом. Але несподівано «от разних лиц» надійшло прошеніє: передати приватній особі на правах оброку гатку і пасовище.

Проте Росляков, балтський земський виконавець, у рапорті інспектору Резервної кавалерії від 22 травня «позволил себе называть помянутое распоряжение самовольным побором и явным стеснением для чумаков». Чоловік дійсно мав рацію ‒ підприємцям доводиться об’їжджати цю ділянку додатково за десятки верств.

Вміщено Контракт від 10 квітня 1847 року звільненого від служби кандидата Йосипа Погребенко, укладений ним з Комітетом правління 12 кавалерійського округу Новоросійського військового поселення. Згідно з Контрактом Погребенко на правах оброку втримуватиме гатку і пасовище протягом 10 років. У скарбницю він щороку вноситиме 132 рублів сріблом. Погребенко вніс наперед (за півроку) оброчну суму за володіння гаткою. За кожну скотину, що переходить гатку, він бере по 1,5 копійки. З селян округу плати не стягує, але коли ті виїжджають на вільні землі, то вимагає плати. Погребенко найняв робітників, які обслуговують гатку. Тримає й такого, що охороняє гатку вночі.

Під час підписання Контракту були присутні:

Штаб-ротмістр Землянкевич

Поручик Ізюмов

Підпоручик Сидоров

Аудитор Гнилицький

До справи додано Прошеніє від Ф. Янішевського. Поміщик свідчить: три частини гатки належить йому, а одна четвертина – селу Криве Озеро, яке в складі Херсонської губернії. Від самого заснування Кривого Озера проїзд загатою був вільний від поборів. Лише минулого рокі воєнне поселення здало її в оброчне утримання по формальному контракту кандидату Погребенку. Насправді, цей чоловік перебуває у власності євреїв, мешканців Кривого Озера, Янкеля і Шльоми Ройзених. Бідним чумакам, щоб не платити за проїзд, доводиться об’їжджати цю ділянку. З цієї причини в містечку нема руху. Через це зникла і торгівля. Занепад торгівлі призвів до збитків, до несплати державі податків. Він (Янішевський) уже скаржився про це виконавцю з Балти, але скарга не була задоволена.

 

Минуло вісім років. Нарешті, в офіційному Огляді Подільської губернії за 1875 рік на 16 аркуші читаємо такий звіт керівництва:

«В м. Кривом-Озере на р. Кодыме, на границе Подольской и Херсонской губерний начата постройка моста, но не окончена».

 

 

Зі щорічних Оглядів Подільської губернії

Документи перебували в канцеляріях Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 43, спр. 4

Огляд за 1863 рік..

На 20 аркушах. Статистична таблиця за 1863 рік. (Форма таблиці підготовлена в друкарні, надрукована, лише дані внесені рукою.) Каліграфічним почерком складений документ про стан справ у Подільській губернії. З Огляду дізнаємося про кількісний склад окремих станів, що мешкали в Балтському повіті:

Дворян «потомственных» 800 ч., 803 ж.; «личных» 157 ч., 190 ж.

Військових поселян 11803 ч., 12088 ж.

Духовенства православного 1318 ч., 1212 ж.

Регулярних військових 1930 ч.

Також дізнаємося про кількісну приналежність населення до різних конфесій: православних 78132 ч., 83190 ж.; розкольників 1 ж.; протестантів 3 ч.; іудеїв 11740 ч., 10338 ж.

Коней у повіті 12 609, великої рогатої худоби 85 480, свиней 37 862, кіз 2894, овець: 78 885 простих і 26574 тонкорунних.

Ремісники на обліку перебували тільки в Балті.

У Балті працював державний театр.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 52, спр. 437              

Огляд за 1872 рік.

На 62 аркушах.

Через те, що осінь 1871 року була зі сильними вітрами, взимку посіви зазнали псування, а весною дули сухі вітри, то врожай не багатий. До того ж селяни переймаються кількістю землі, а не розумним її використанням, внесенням добрив тощо.

Згідно з наказом імператора від 30.07.1863 р. тимчасово-зобов’язані селяни Південно-Західного краю переведені з 01.09.1863 р. в розряд селян-власників. З цього часу оброчних платежів з Подільської губернії до державної скарбниці не надходило.

Дороги в губернії в поганому стані. Їх підтримують місцеві жителі, відбуваючи натуральну повинність. Але для капітального ремонту доріг потрібно залучати державні кошти.

Найбільша кількість злочинів здійснена проти права власності – 47,2 %. Більшість таких злочинів зафіксовано у сільських станах.

У Балтському повіті люди хворіли на холеру (вмерло 1433 душі).

Кількість тих, що навчаються, найбільша в школах народних і церковно-приходських – «более пяти шестых общего числа».

Музеїв у Подільській губернії немає. Публічна бібліотека лише в Кам’янець-Подільському.

Всі колишні поміщицькі селяни користуються земельним наділом «подвірно». Юридичним власником землі вважається товариство, що круговою порукою відповідає за вчасний внесок викупних платежів та інших повинностей.

 

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 54, од. хр. 392

Огляд за 1874 рік.

На 3 арк. піднята характерна для капіталістичного суспільства проблема: «Быстрое обогащение нескольких предпринимателей отзывается однако же неблагоприятно на общем состоянии края, истощением почвы, повсеместным истреблением лесов и непомерным возвышением цены на рабочих, отвлекаемых от земледелия, которому угрожает неминуемый упадок».

11 травня 1874 року був прийнятий закон, котрий давав право євреям торгувати алкогольними напоями. Акцизне відомство відразу відреагувало: існує загроза великого недобору податків.

На 8 арк.: «…многолетним опытом доказано, что распространение еврейских шинков и корчм в городах и местечках, а в особенности среди сельских обществ, служит главнейшей причиной обеднения здешнего населения и его нравственного развращения».

Мешканців Балтського повіту тримало в напрузі ще одне лихо: часті набіги грабіжників. Проти них селяни були беззахисні. Особливості місцевих умов сприяли набігам із сусідніх губерній.

Поштових станцій у губернії 57. До них прикріплено 1233 коня.

Богадільня одна в Кам’янці на 150 ліжок.

У рекрути брали переважно селян – 4151 ч., містян – 217 ч., євреїв – 55 ч. (Від загального числа 4423 чоловіка.)

 

 

ЦДІАУ, ф. 442

Огляд за 1875 рік.

Сіяли пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку, картоплю, буряк, кукурудзу.

Урожай відвозили до Одеси і за кордон у невеликій кількості.

У Балтському повіті працюють такі фабрики і заводи: салотопні 2, свічні 2, шкіряні 2, воскобійні 1, виноробні 13, пивоварні 4, екіпажні 1, крупчатки 3, також цегельні, млини парові, мінеральної води, тютюнові.

Щодо останньої інформації, то від себе додам: насправді підприємства під величною назвою «фабрики і заводи» являли собою мануфактури. Тобто примітивне виробництво, в основі якого лежав ручний труд. Відкриття підприємств стимулювала держава, бо збільшувалися витрати на обслуговування бюрократичного апарату, на армію, війну. У Балтському повіті мануфактури належали поміщикам. Вони експлуатували як своїх кріпаків (до 1861 року), так і вільних людей. Щоправда, указ від 1775 року дозволяв займатися підприємницькою діяльністю всім станам. З енергійних, неледачих рабів виростали ремісники і торговці, які сплачували державі оброк.

На 12 арк. повідомлення: «Значительное увеличение числа преступлений и осужденных против 1874 г. произошло по случаю обеднения рабочего класса поселений, вследствие неурожая, застоя и некоторого упадка фабричной промышленности, что сильно отразилось на экономическом благосостоянии жителей».

На 16 арк. «В м. Кривом-Озере на р. Кодыме, на границе Подольской и Херсонской губерний начата постройка моста, но не окончена.»

В губернії 35 лікарів перебували на державній службі , а 77 мали приватну практику. Це на 11 лікарів менше, ніж минулого року.

У Балтському повіті 6 аптек.

 

Важливим документом з історії правобережної частини Кривого Озера є джерело:

ЦДІАУ, ф. 1111, оп. 1, спр. 403

Справа про Товариство Споживчих гуртів Півдня Росії.

На 57 аркушах. Відкрита 19.01.1918 р.

Херсонська губернія. Ананьївський повіт.

Відомість про розподіл населених пунктів у волості (за даними Всеросійського сільськогосподарського перепису 1916 року).

Кривоозерська волость складається з двох населених пунктів. Її територія в десятинах 8418. Число господарств (дворів) 1102. Чоловіків 2239, жінок 2694.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 




Що було на нашій землі в давні часи?  Про це йшлося у піснях, переказах, народних думах!

У 1240 році південна частина Русі знищується і розорюється монгольською навалою. Витоптані поля, спалені села, знищені культурні надбання – широкі простори, раніше заселені густим населенням, перетворюються на пустиню, а поля, які оброблялися працьовитими руками ратаїв, набагато століть перетворюються у цілинний степ. «Рідко оратай погукував, а більше ворон» («Слово о полку Ігореві»).

Куди ж поділося населення з цих країв?

Певно, населення у більшості своїй загинуло у героїчній боротьбі з загарбниками, частина попала у люту неволю, у чужоземне рабство, а частина втекла у північні малодоступні райони і у Полісся, на Волинь, у Карпати. Дехто пішов іще далі до Новгорода та Білого моря.

В багатьох билинах, записаних біля Архангельська, оспівуються події, які відбувалися в ХІІ-ХІІІ, а може й і раніше у південній частині Русі, в Києві, в Галичі, на Волині, тощо.

Из Волинца города, из Галича,

Из той Волынь – земли богатыя,

Из той Корела из проклятая…»(1)

З ХІІІ століття південь Русі, в тім числі і територія Кривоозерщини, були тим місцем, де розгортаються криваві події, коли народ з Галицької, Волинської і Київської земель відстоюють свою волю, свої права, свою незалежність.

Данило Галицький – перший об’єднувач руських земель на Південно Західній Русі, і його сини декілька раз виступали в степ, у так зване дике поле і билися з татаро-монголами. «В 1257 році Данило «воздвиг  рать против татар»… війська Данила і Василька напали на волохівську землю, а війська Лева (син Данила) — на Побужжя (Прибужський степ) і «Людей тараских» Але сили були нерівними і татари перемогли. Вони всю степну частину перетворили на пасовища для своїх отар та у форпост для нападу на заселені місця: Галичину, Волинь, Київщину, а також на Молдавію, Литву, Польщу, Північно- Східну Русь. Татари майже кожного року робили свої грабіжницькі напади на ці землі, палили села, людей вбивали і захоплювали у полон і гнали у порти Чорного моря в Кафу, Судак, Килію і продавали на рабських ринках. (Стрельський. История Николаевщины с древнейших времен до начала русско-турецкой войны 13 века, стр.14.)

 У піснях, переказах, народних думах народ передавав події, які відбувалися в 14 -15  століттях.

Ой, на горі огні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатство розграбили,

Стару неньку зарубали,

А молоду в полон взяли.

А я з лихом та бідою

Заховався під водою.

У долині бубни гудуть,

Там на заріз людей ведуть.

Коло шиї аркан в’ється,

А по ногах ланцюг б’ється. (1)

В одній обрядовій весільній пісні співається:

Ой, татарин, братік татарин,

Продав сестру за талір,

А русую кісочку за шостак,

А білеє личенько пішло й так.

Тут порівнюється брат з татарином, коли він на весіллі бере за  сестру викуп від молодого (жениха).

Крім татар у руського народу були і інші вороги: поляки, литовці, угорці, німці і т.д.

В 15 столітті південні поселення раніше зруйновані монголо-татарами відбудовуються, а деякі будуються наново. Ці поселення в основному розміщені вздовж Дніпра, Південного Буга та Дністера.

Використана література.

Архів Південно-західної Росії, ч.7, том стор 23.

Былины. Государственное издательство художественной литературы. Москва 1954г., стр.130.

Історія Української РСР. Видавництво Академії наук УРСР, Київ 1953 р.

Стрельський. История Николаевщины с древнейших времен до начала русско-турецкой войны 13 века.

===========================================================

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ  РАЙОНУ СТОРІНКАМИ РАЙОННОЇ ГАЗЕТИ

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОН 7 БЕРЕЗНЯ 2018 РОКУ

СВЯТКУВАВ СВІЙ 95-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ  

95 років – незначний відрізок для історії. Але який він був непростий для нашої Кривоозерщини. Наші земляки, діди і батьки пройшли важкий шлях колективізації, воєнне лихоліття, повоєнну розруху, часи так званої політичної відлиги.

Потім роки перебудови, а далі – довгоочікувана незалежність. І за всіма цими подіями люди, які творили і творять історію нашого району.

Про роки колективізації і часи Другої світової війни та окупації наша газета писала у публікаціях, приурочених до 90-річчя району. Тож ми, користуючись наявним газетним архівом, спробували відтворити історію нашого району з періоду від 1945 року, звертаючи основну увагу на знакові події, які найбільш запам’ятовуються. Можливо, деякі факти нині сприйматимуться і неоднозначно, але це наша історія, яку пережили наші батьки, діди і прадіди.  Вони закладали тоді своєю працею підвалини нашого сьогодення.

1945 рік

У травні відбудували Голосківський млин і комори для зерна.

У районі капітально відремонтовано 14 комунальних будинків.

У Краснянській сільській раді (колгосп «Гуртова праця») у липні відновили роботу дитсадок-яслі на 80 – 90 дітей.

У селі Очеретня відбудували ферму на 180 овець.

1946 рік

У 1946 році в районі було 40 шкіл, охоплено навчанням 6 342 учні. Окремо діє 12 шкіл колгоспної молоді на 280 слухачів.

В районі відроджено 81 колгосп і 3 машино-тракторні станції, 303 колгоспних тваринницьких ферм.

Почало працювати 3 лікарні, 4  амбулаторії, 9 фельдшерських пунктів, 7 родильних колгоспних будинків, 6 ФАПів і 1 дитяча консультація.

Телефонізовано 15 сільських рад. Встановлено 252 радіоточки.

У с. Токарівка на річці Південний Буг відновлено гідроелектростанцію, яка подавала світло у села Токарівка, Велика Мечетня та майстерню Великомечетнянської МТС.

Відбудовано сільський клуб у с. Велика Мечетня.

Відновлено роботу Курячелозівського сільського клубу.

Вступила в дію електростанція Курячелозівської МТС потужністю 35 кВт.

1947 рік

Відновила роботу Кривоозерська початкова школа №1.

У с. Мала Мечетня побудували колгоспну конюшню на 20 лошат і корівник на 40 голів.

1948 рік

У районі збудовано 10 критих токів, 16 піднавісів і 10 таборів.

Відновив роботу Луканівський сільський клуб, де було 620 учасників художньої самодіяльності.

В с. Курячі Лози організовано медичний пункт

Розпочато будівництво цегельного заводу в Кривому Озері.

Розпочато будівництво Голосківської гідрогес, яка буде обслуговувати колгоспи Голосківської і Ониськівської сільрад і сусідні райони.

Розпочато будівництво млина в с. Берізки.

Розпочато величезну будову – шосе Київ – Одеса через Криве Озеро, яка пересікає територію більше 30 районів.

1949 рік

Закладено центральний парк культури райцентру.

Триває будівництво шосе Київ – Одеса.

Закінчено будівництво колгоспного ставка с. Берізки.

На території Кривоозерської сільради-3 побудували початкову школу.

1950 рік

У квітні в Кривому Озері відкрили цегельний завод на 40 тис. штук цегли та другу піч на 80 тис. цеглин.

У с. Голоскове  почали працювати дитячі яслі на 3 кімнати.

20 вересня в райцентрі відкрили сільськогосподарську виставку.

Готується до будівництва друга черга ГЕС у с. Голоскове та Ониськове.

За 1947 – 1950 роки в районі побудовано 300 житлових будинків для колгоспників, робітників та інтелігенції.

Відбудовано 2 класних приміщення Великомечетнянської середньої школи, 2 будинки Луканівської школи, зроблено капітальний ремонт будинку Очеретнянської школи, побудовано школу в с. Червоний Орач і 1 будинок на 3 класи в с. Курячі Лози.

На території району діє 1 районний Будинок культури, 20 сільських БК, 18 колгоспних клубів, 40 хат-читалень, 58 сільських і колгоспних бібліотек, 8 кінопересувок.

У с. Курячі Лози побудовано черепичний завод.

1960 рі’к

У Кривому Озері відкрито новий магазин господарчих речей.

Кривоозерська інкубаторна фабрика за сезон дає 300 тис. штук молодняка птиці.

У Червоноорацькій семирічній школі створюється картинна галерея.

У селі Червоний Орач Кривоозерське ССТ побудувало магазин.

На головній вулиці райцентру відкрито нову чайну на 80 місць. Чайна має своє підсобне господарство, де відгодовуються 30 свиней.

Всі школи району буде переведено на навчання в одну зміну.

У Курячих Лозах працює лікарня на 25 ліжок.

На сцені Курчелозівського клубу драмгуртківці поставили  п’єсу «Мартин Боруля».

У Тридубськй школі працює шкільна кролеферма.

У селі Велика Мечетня на базі колишньої контори РТС відкрили дитячу здравницю на 50 місць.

Добудовано корпус Великомечетнянської лікарні.

У с. Ониськове здано в експлуатацію нову колгоспну контору.

У Кривому Озері райспоживспілка відкрила новий продуктовий магазин.

Курячелозівське сільське споживче товариство в центрі села споруджує  сільунівермаг.

Кривоозерський комбінат комунальних підприємств розпочав у райцентрі будівництво готелю на 25 місць.

Колгосп «Росія» відкрив у райцентрі торговий ларьок.

Райспоживспілка споруджує в райцентрі новий універмаг.

У селі Тридуби розпочали будівництво маслозаводу.

1 червня в райцентрі відкрито магазин продовольчих товарів.

Колгосп ім. Мічуріна придбав у Кривоозерської РТС механічну майстерню.

У Курячих Лозах біля дороги на с. Тридуби відкрито сільську чайну.

У Курячих Лозах відкрито дитячий садок для дошкільнят.

Громадськість села Бурилове своїми силами будує приміщення для класів і кухні.

У с. Багачівка відкрито лікарню на 25 ліжок.

У Кривому Озеру відкрито нову автобусну лінію. Двічі на день через Криве Озеро курсують автобуси Одеса – Київ, Умань – Любашівка, Київ – Одеса.

На харчокомбінаті відкрито новий вальцьовий млин, спеціалізовані цехи – комбікормовий та просорушильний, закінчується будівництво електростанції та допоміжних приміщень.

Працівники комбінату комунальних підприємств закінчили укладку тротуару по вул. 1 Травня, який з’єднує дві паралельні вулиці. Довжина тротуару 300 м.

У райцентрі закінчується спорудження нового універсального магазину.

Біля автобусної зупинки в райцентрі поставили новий газетний кіоск.

У Бурилівській школі вперше виступив перед своїми товаришами шкільний струнний оркестр.

В районі триває обмін грошей і перерахунок цін на товари.

1965 рік

У с. Леніне відкрили колгоспний дитячий садок на 50 дітей.

У с. Мазурове відреставровано школу.

Чудовий подарунок отримали у с. Червоний Орач – новий клуб.  А перед цим у селі збудували хорошу школу, медпункт, корівник, зерносховище, магазин. А в наступному році планується збудувати типові дитячі ясла.

У с. Бурилове відкрився новий будинок культури.

У Тридубах збудовано приміщення дитячих ясел на 70 місць, пам’ятник загиблим воїнам-односельчанам у роки Вітчизняної війни, Посаджено 12 тис. фруктових та декоративних дерев.

1966 рік

У липні наш район було підключено до державної енергосистеми. Був створений район електричних мереж на одній базовій підстанції потужністю 2500 кВт ампер та протяжністю десяти кіловатних ліній 154 км.

Затверджено оперативний план реконструкції районного центру. Згідно якого планується будівництво 4-поверхового  адміністративного будинку. А з 1967 року  – будівництво 2-поверхового готелю на 50 місць, 2-поверхових будівель, де згодом розмістився районний вузол зв’язку, кафе-ресторан, комбінат побутового обслуговування на 60 робітників, райунівермаг, Будинок культури.

Здано в експлуатацію житловий будинок на 16 квартир, закінчилося будівництво ще двох 2-поверхових житлових будинків та будинку, який будувало об’єднання «Сільгосптехніка».

Завершилося будівництво районної лікарні.

Завершено будівництво лінії електропередач Первомайськ – Криве Озеро та лінії до навколишніх сіл району. Вже закінчено монтаж підстанції потужністю 2500 кВт в селах Криве Озеро та Врадіївка.

25 серпня в районі перебував на гастролях Одеський український музичний драматичний театр, який показав 20 спектаклів на сценах сільських клубів.

У селі Очеретня колгосп ім. газети «Правда» здав у експлуатацію нове приміщення восьмирічної школи.

У селі Секретарка дитячий комбінат розмістився в новозбудованому приміщенні.

У 1966 році у районі функціонувало 67 шкіл, з них 10 середніх,  25 восьмирічних, 25 початкових, 2 школи робітничої молоді, 2 школи сільської молоді і 2 заочних школи.

Функціонувало 6 лікарень, 42 ФАПи, 12 родильних будинки. Працювало 48 лікарів та 278 середніх медичних працівників.

Розпочато будівництво Курячелозівської середньої школи.

На поля району прийшла нова техніка – бурякозбиральні комбайни КС-3, СКН-2М, СКД-2.

Здано ще одне приміщення дитячого садка-ясел у райцентрі.

Продовжується будівництво 3-го житлового будинку по вул. Шевченка у Кривому Озері.

Здано в експлуатацію новий клуб та початкову школу в с. Миколаївка, магазин в с. Багачівка Тут будується сільський водопровід.

1967 рік

Миколаївська обласна станція юних техніків відкрила свій філіал в Кривоозерській СШ №2.

У Секретарці відкрито постійно діючий колгоспний дитсадочок.

На території Кривоозерської другої сільради посаджено новий сквер.

В експлуатацію здано приміщення Голосківської середньої школи. Навколо школи росте молодий сад.

У Курячих Лозах колгосп готує до здачі приміщення середньої школи.

У с. Бурилове відкрито двоповерховий будинок, в якому розмістилися контора колгоспу, сільрада та відділення зв’язку.

У колгоспі ім. Жданова відкрито будинок тваринника.

У с. Тридуби щосуботи виходить колгоспна радіогазета.

1968 рік

В серпні відкрито Курячелозівську двоповерхову школу на 320 учнів.

В райцентрі здано  в експлуатацію три двоповерхових будинки, в них поселились 44 сім’ї,

В центрі Кривого Озера розпочато будівництво адміністративного чотириповерхового будинку

1969 рік

У райцентрі відкрито новий комбінат побуту «Берізка», де проводять ремонт взуття, пошиття одягу, ремонт побутової техніки, працює фотоательє та перукарня.

Побудовано продуктовий магазин в с. Бурилове.

Побудовано нове приміщення школи на 300 чоловік у с. Луканівка.

Кривоозерський міжколгоспшляхбуд завершив будівництво двоквартирного житлового будинку для спеціалістів підприємства.

У Кривому Озері закінчено будівництво нового двоповерхового житлового будинку на 16 сімей.

У Тридубах збудовано чайну, приміщення школи, кілька господарських будівель, електропідстанцію і будується двоповерхова школа на 320 учнів, дитячі ясла і комора  для зберігання зерна. Стала до ладу громадська їдальня на 50 місць.

У с. Червоний Орач став до ладу дитсадок на 50 місць.

Відкрито Бурилівський клуб.

Стала до ладу автоматична телефонна станція в с. Тридуби

1970 рік

В Буриловому відкрито нову восьмирічну школу на 230 місць.

У Секретарці споруджено новий будинку культури.

Розпочалося будівництво консервного заводу в с. Курячі Лози потужністю 3 млн. умовних банок на рік.

Блискучою перемогою нашого району закінчилися обласні змагання з вільної боротьби на першість ДССТ «Колос».

Михайло Голобродський став на  республіканських змаганнях із самбо чемпіоном Центральної ради ДССТ «Колос».

У Малій Мечетні споруджено новий будинок культури.

У с. Криве Озеро («Росія») будується новий будинок культури

12 жовтня колектив української групи «Цирк на сцені» почав гастролі Криво-озерщиною.

Зроблено огорожу навколо братської могили у райцентрі, покладено новий тротуар по вул. Куйбишева.

Другу чверть учні Тридубів почали навчатися у новому приміщенні школи на 320 місць, тут розміститься 11 класів.

1971 рік

9 січня відбулася об’єднана сесія Кривоозерської І та ІІ сільських рад, де було розглянуто організаційне питання. У зв’язку з  рішенням виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих про перейменування села Криве Озеро в селище міського типу вирішено  об’єднати Кривоозерську І та ІІ сільські ради в одну Кривоозерську селищну раду. Головою виконкому селищної ради  обрано  О.К. Малаєва.

Учні Ленінської школи зібрали 261 кг макулатури, 3 тонни металолому.

У с. Тридуби відбулося за цей рік 8 весіль.

За 1971 рік у районі Кривоозерським районом електричних сіток встановлено понад 300 електромоторів. Їх загальна кількість становить 1186 загальною потужністю 6186 кВт.

29 грудня 1971 року введено в експлуатацію нове  типове приміщення  Ленінської восьмирічної школи.

1972 рік

Споруджено нові свиновідгодівельники у колгоспах  «Пам’ять Леніна», «Гігант».

У 1972 році до послуг школярів – 13 спортивних зали, 34 навчальні майстерні.

Здано в експлуатацію магазин у с. Берізки.

У селі Криве Озеро (в колгоспі «Радянська Росія») відкрито новий Будинок культури – є зал на 400 місць, спортзал, бібліотека з читальним залом, широкоформатна кіноустановка, кімнати для гурткової роботи.

Шкільні новобудови:  здано  двоповерхове  приміщення Кривоозерської середньої школи №1, двоповерхове приміщення Багачівської восьмирічної школи.

Завершується будівництво спортивного залу Криво-озерській СШ №2 та майстерні у Кривоозерській восьмирічній школі №2.

Розпочато спорудження Секретарської СШ.

15 травня відкрито новий двоповерховий магазин «Універмаг».

Здано в експлуатацію новий корівник на 200 голів у с. Мала Мечетня, колгосп «Радянська Україна».

В с. Голоскове здано в експлуатацію 2-поверховий адміністративний будинок, де розмістилися контора колгоспу, сільська рада, відділення зв’язку.

Споруджено будинок культури  колгосп «Гігант».

Завершується будівництво зерносховища, механізованого корівника колгоспу ім. Жданова, будівництво корівника к-пу ім. Горького; 2 відгодівельники для ВРХ у к-пі «Гігант».

Здано в експлуатацію консервний завод в колгоспі  ім. Мічуріна.

Запрацював новий цех по виробництву фруктового соку в Кривоозерському райхарчокомбінаті.

У колгоспі ім. Жданова встановлено агрегат по виробництву вітамінного трав’яного борошна (АЗМ – 0,4).

На автостраді Ленінград-Одеса виросла незвичайна споруда – «Колиба» – сюрприз від працівників криво-озерського комбінату громадського харчування.

Став до ладу медичний профілакторій молочно-товарної ферми №3 колгоспу ім. Володимира Ілліча.

1973 рік

Повним ходом йде будівництво промислового підприємства комбікормового заводу на околиці Кривого Озера потужністю 50 тонн кормів за зміну.

В травні місяці розпочато будівництво нового корівника в колгоспі імені Горького.

1974 рік

В серпні місяці йде реконструкція приміщення центральної майстерні районного об’єднання «Сільгосптехніка»

В жовтні місяці завершили будівництво нової  двоповерхової школи в с. Секретарка.

Завершено будівництво нового міжколгоспного комбікормового комплексу, де одночасно є змога завантажувати 9 автомашин.

1975 рік

У Березківській середній школі-інтернат збудували чотириквартирний житловий будинок для вчителів, такий же будинок для вчителів збудували в Червоному Орачі.

Розпочато будівництво в Кривому Озері нового корпусу лікарні на 125 ліжок.

Розпочато будівництво чайної, комплексу для відгодівлі рогатої худоби в Голосковому.

В Курячих Лозах заклали фундамент сільської їдальні, магазину споживчої кооперації.

В Тридубах побудовано новий продовольчий магазин на 4 робочі місця та комбінат побутового обслуговування населення.

Розширили садівництво в Кривому Озері («Росія») на 25 гектарів і введено в дію холодильник місткістю 500 тонн фруктів (яблук та винограду).

Розпочато будівництво двоповерхового торговельного комплексу в с. Голоскове, де буде розміщено молодіжне кафе, буфет, кухня, відділи промислових та продовольчих товарів.

1976 рік

У селищі завершено спорудження нового будинку зв’язку, де розмістилися автоматична телефонна станція на 800 абонентів, потужний телеграф та ін.

Завершено будівництво будинку культури в с. Тернувате на 325 глядачів.

Стали до ладу нові магазини в селах Тридуби, Бурилове та Леніне.

У 10-х класах в районі навчається 340 чоловік.

Відбувся огляд бальних танців шкіл  району, в якому взяли участь танцювальні колективи 4 середніх та 5 восьмирічних шкіл району.

У райцентрі відкрито двоповерховий готель. Тут діє перукарня і буфет.

У Голосковому відкрито новий торгівельний двоповерховий комплекс, де діє їдальня на 60 місць, буфет, кухня. Тут працюватиме 7 фахівців.

При в’їзді в Криве Озеро розпочалося будівництво автовокзалу на 200 місць.

У Великій Мечетні введена в дію трансформаторна під-станція.

Популярністю серед односельчан та в районі користується чоловічий вокальний ансамбль клубу с. Червоний Орач.

У колгоспі «Радянська Росія» 8 гектарів поля засадили картоплею.

4 сім’ї вчителів Голосківської школи відсвяткували новосілля у новому двоповерховому житловому будинку.

Жителів району обслуговує 49 лікарів та 178 середніх медичних працівників.

1977 рік

У Кривому Озері на розі вулиць Кірова та 1-го Травня збудували  навчальний корпус  середнього сільського професійно-технічного училища №8. 665 учнів пішли навчатися у новий корпус.

У райцентрі Кривого Озера став до ладу  новий автовокзал, який за добу почав обслуговувати пасажирів 210 автобусів  місцевого і міжміського сполучення.

У вересні відкрито нове приміщенні двоповерхової школи у Червоному Орачі.

У райцентрі розпочалось спорудження нового дошкільного  закладу на 320 місць.

В колгоспі ім. Леніна споруджено 20 будинків для переселенців.

В районні почала працювати автоматична телефонна станція.

1978 рік

В колгоспі «Радянська Росія висаджено 40 га молодого саду. Загальна площа садів у колгоспі – 377 га.

Здано в експлуатацію 3-поверхове приміщення лікувального корпусу раймедлікарні. Будівництво тривало 2,5 роки.

Зводиться новий дитячий комбінат на 320 місць у Кривому Озері.

Ведеться будівництво 2 шкіл у Малій Мечетні та Красненькому, клубу у колгоспі ім. Чапаєва, торгового центру у Курячих Лозах, консервного заводу у колгоспі ім. Жданова.

1979 рік

17 січня розпочався Всесоюзний перепис населення.

Здано в експлуатацію корпус нового двоповерхового гуртожитку райспоживтовариства.

Серед колгоспних пожежно-сторожових команд області перше місце посіла команда із Секретарки.

667 тонн металолому здали державі організації та школи району.

У районі діє 26 клубних закладів та 28 бібліотек

У жителів с. Тридуби є 6 кольорових телевізорів, 150 легкових автомобілів.

Щоденно з Кривого Озера до Миколаєва можна вилетіти з місцевого аеропорту о 9 год. 25 хв. У касі Кривоозерського аеропорту можна замовити квитки на всі літаки, які вилітають з Миколаєва і Одеси.

У Тридубах до Дня Перемоги урочисто відкрито пам’ятник бойової та трудової слави.

У райсільгосптехніці стала до ладу станція технічного обслуговування вантажних автомобілів.

Трудівники колгоспу «Заповіт Ілліча» відвантажили державі 820 тонн різноманітних овочів.

Завершено будівництво підстанції в с. Багачівка.

1980 рік

У Великомечетнянській школі постійно працює «Клуб вихідного  дня».

Учні Секретарської школи активно розповсюджують книги на виробничих дільницях села. І вже продали книг на 120 крб.

У першості району з шахів вже втретє переможцем стала команда Тридубів.

У січні в ресторані «Колос» вдруге відбувся конкурс поварів і офіціантів комбінату громадського харчування.

У ССПТУ №8 змонтовано водонапірну башту місткістю 100 кубометрів води.

У Луканівці запрацював новий двоповерховий клуб.

У Кривому Озері відбувся заключний етап обласного змагання офіціантів, на який прибули офіціанти із 11 районів області.

Духовий оркестр Криво-озерської СШ №1 взяв участь в обласному конкурсі шкільних духових оркестрів.

У першості області з вільної боротьби команда Кривоозерського району виборола перше місце і Кубок.

Хор районного Будинку культури здобув звання «Самодіяльний народний хор».

1402 кілограмів коконів здали шовківники колгоспу ім. Мічуріна.

Консервники колгоспу ім. Мічуріна вибороли перше місце серед 18 колгоспних допоміжних підприємств Миколаївської області.

Споруджується 5-повер-ховий гуртожиток для вихованців ССПТУ №8.

В райцентрі відкрито новий дитячий садок-ясла на 320 місць.

На базі Кривоозерської райлікарні відбувся обласний семінар медичних працівників.

Працівники відділу соціального забезпечення обслуговують 9316 пенсіонерів району.

1981 рік

У райцентрі почав працювати цех по виготовленню цукерок сорту «олівець» та «дюшес».

У колгоспі «Радянська Росія» відбулося відкриття меморіалу на честь полеглих у Великій Вітчизняній війні.

1980 р. при Кривоозерській  середній школі відкрито педагогічний клас з підготовки вихователів дошкільних закладів.

Здано в експлуатацію 5-ти поверховий будинок гуртожитку профтехучилища.

Відкрито медичний профілакторій при сільгосптехніці

1982 рік

Стала до ладу двоповерхова добудова шкільного приміщення Красненьківської восьмирічної школи. В новобудові розміщено їдальню на 90 місць, кухню, спортивний зал, стрілецький тир та ін.

У районі засновано районний клуб доярок-тритисячниць.

У Тернуватому з нагоди Дня Перемоги відкрили меморіальний пам’ятник визволителям від фашистської окупації і 109 полеглим у війні землякам.

У селі Секретарка на центральному майдані села відкрито меморіал героям війни та висаджено поряд сотні дерев, кущів та квітників.

У липні гостями кривоозерців стали учасники автомотопробігу Москва – Первомайськ.

1983 рік

У Великій Мечетні висаджено 600 кущів троянд, сотні каштанів, декоративних акацій і плакучих верб.

У селі Бурилове висаджено 600 дерев горіхів.

Завершується спорудження в райцентрі банно-прального комбінату, баз райсільгосп-енерго та комунгоспу.

Протягом 1981 – 1983 років у райцентрі прийняли новоселів 3 житлових будинки: 16-квартирний, 12-квартирний та на території району електричних мереж – 8-квартирний. Здано в експлуатацію 5-поверховий гуртожиток і двоповерхове приміщення клубу та їдальні в СПТУ №8.

На вулиці Куйбишева побудовано універсам, на базарній площі – приймально-заготівельний пункт сільськогосподарських продуктів і магазин по продажу товарів за зниженими цінами.

У райсільгосптехніці відкрито станцію технічного обслуговування тваринництва.

Завершено спорудження шкільних приміщень у селах Мала Мечетня  та Красненьке.

У с. Голоскове здано дитячий садок та два одноквартирні житлові будинки для спеціалістів сільського господарства.

У колгоспі  ім. Жданова став до ладу консервний завод з річною продуктивністю 2 млн. банок.

Побудовано торгівельний комплекс у с. Курячі Лози.

В Очеретні побудували клуб на 300 місць.

У колгоспі «Радянська Україна» здано в експлуатацію Будинок побуту та будинок тваринника.

1984 рік

Через 39 років після війни знайшла бойова нагорода – орден Червоного Прапора фронтовика, командира гармати, а нині водія райсільгосптехніки Івана Петровича Стеніна.

Для дитячого садка «Веселка» с. Тридуби місцевий колгосп придбав іграшковий інвентар, телевізор та килими.

Райзаготконтора за зданий цукор продає колгоспникам промислові товари підвищеного попиту: шини до автомашин «Жигулі», бензопили, моторолери металеві кришки та ін.

У Курячелозівській школі проведено ярмарок солідарності з дітьми країн Центральної Америки.

У першості району з волейболу перемогу здобула команда об’єднаного колективу фізкультури.

За рахунок одержаного  прибутку від консервного заводу в Курячих Лозах збудовано торгівельний комплекс, де розмістились магазини продовольчих та промислових товарів, комбінат побутового обслуговування, кухня, буфет та зал-кафе на 65  місць. Заасфальтовано 2,5 км дороги, механізовано тік, збудовано пташник, адміністративний будинок та ін.

Гордістю Бурилівської школи є дендропарк, де висаджено багато декоративних дерев.

Колектив харчосмакової фабрики виробив у 1982 – 1983 роках 1402 тонни борошна, 457 тонн крупів, 907 тонн олії, 2458 тисяч умовних банок консервів, 92 тисячі декалітрів безалкогольних виробів.

Найвищий врожай – по 29,2 ц/га зерна вирощено у 1983 році в Очеретні.

В першому кварталі заготівельники району заготували у населення 91 тонну м’яса, 4,5 тонни жирів, закупили 10 тис. кролів і 4,5 млн. яєць.

У Курячих Лозах виділено приміщення під шкільний музей.

Три юні футболісти – учні Кривоозерського ССПТУ №8 включені до складу команди обласної ради ДСТ «Трудові резерви» і беруть участь у розіграші на першість республіки у Києві.

Працівники кондитерського цеху щозміни відправляють у торгову мережу району 160 кг кондитерських виробів.

Колгоспи ім. Чапаєва, «Прогрес», ім. Жданова, «Радянська Росія», ім. Мічуріна та ряд інших господарським способом збудували 18 житлових будинків для спеціалістів господарств.

Очеретнянській школі виповнилось 100 років.

Будівельники пересувної будівельної бригади облспожив-спілки спорудили нове приміщення хлібозаводу у Кривому Озері.

Лісівники Кривоозерщини засадили в цьому році 10 га неугідь та 10 га полезахисних насаджень.

Населенню району за 9 місяців з початку року реалізовано 40,8 тисячі листів шиферу.

Берізківському колгоспу допомагають учні школи-інтернату. Вони очистили 8750 ц качанів кукурудзи.

560 учнів щоденно харчується в їдальні СПТУ №38.

У 1984 році в Кривоозерскому СПТУ №38 дві групи освоюють нову професію повара.

За шкільну парту тепер діти сядуть у шість років.

Вже рік, як стала до ладу виробнича база райсільгосп-енерго.

На 136 тис. карбованців випустив деталей для Уманського заводу сільгоспмашин колектив Кривоозерського цеху Первомайської фабрики «Іскра».

1985 рік

У 1985 році жителі району передплатили 62077 примірників газет та журналів.

У центрі села Секретарка споруджено меморіал полеглим односельчанам. Навколо школярами 7 класу місцевої школи висаджено понад 160 каштанів, лип, берізок, ялинок, горобини. А учні 10 класу висадили з обох сторін центральної вулиці понад 200 ялинок.

У Тридубській школі ланка юних лісівників доглядає понад 20 га лісових насаджень. Також діти висадили біля школи 200 дерев і розбили квітник.

У Берізках б’є цілюще джерело з артезіанської свердловини.

Став до ладу банно-пральний комбінат на 110 місць в Кривому Озеро, в с. Луканівка збудовано новий торгівельний центр.

У селах Велика Мечтеня та Голоскове здано в експлуатацію лазні.

По селах району шляховики ввели в дію 8 км доріг з твердим покриттям.

1986 рік

Гасло 1986 року в районі – «Високу культуру, зразковий порядок, тверезий побут всій Кривоозерщині».

У лютому у Курячелозівському кафе вперше відбувся безалкогольний молодіжний вечір.

Відбулося перше засідання клубу доярок-чотиритисячниць.

Розпочалась реконструкція моста через річку Кодима, довжина мостового переходу 85 метрів. Міст було відкрито 20 вересня.

У с. Мазурове споруджується 9 житлових будинків для сільських  трудівників.

На пасіці колгоспу «Радянська Росія» працює жіноча бригада бджолярів, які доглядають 400 бджолосімей.

В Очеретні триває спорудження сіносховища, складу для мінеральних добрив КОРКу та трьох житлових будинків.

2 млн. 900 тис. пасажирів перевезли  водії пасажирського парку Кривоозерського автопідприємства.

1068 ц ковбаси та 450 ц копченої риби виробив за рік харчокомбінат споживтовариства.

1208 тис. шт. умовних банок консервів виробили на харчосмаковій фабриці, 904 тонни крупів, 330 тонн олії, 73 тис. декалітрів безалкогольних напоїв.

Почала працювати центральна районна аптека, споруджена за кошти колгоспів. Тут же функціонує магазин «Оптика».

1987 рік

Біля райвузла зв’язку встановлена ретрансляційна вишка, яка дала змогу дивитися програму українського телебачення.

В Секретарці назвали вулицю на честь загиблого в Афганістані Юрія Рейваха.

23 травня вийшов 7000 номер районної газети.

У липні у селищі відкрито молодіжне кафе  «Діалог».

Студентський будівельний загін Миколаївського педінституту зводить житловий масив по вулиці Індустріальна в райцентрі.

Введено в дію асфальтний завод райшляхрембуд-дільниці.

Триває спорудження районного будинку культури.

Перед кривоозерцями на стадіоні «Колос» на святі хліборобів виступив квартет «Явір».

За попередні два роки в с. Велика Мечетня колгоспом «Гігант» споруджено 10 житлових будинків.

Введено в дію нову виробничу базу «Сільгоспхімії», яку почали будувати у 1984 році.

Розпочато спорудження двоповерхової прибудови до райвузла зв’язку.

У Тридубській СШ відкрито краєзнавчий музей.

1988 рік

Працівники МПМШБК розпочали будувати внутрішню дорогу з твердим покриттям у колгоспі «Заповіт Ілліча».

У Луканівці у лісовому урочищі створено зону відпочинку «У лукомор’я».

Одеський науково-дослідний статут курортології підтвердив цілющі властивості мінеральної води «Кривоозерська».

По вул. 1 Травня в райцентрі здали новий 29-квартирний 5-ти поверховий будинок.

24 серпня через Криве Озеро пройшов радянсько-американський марш миру із зупинкою на території колгоспу «Радянська Росія».

У Кривому Озері гастролював пересувний Ростовський зоопарк.

1989 рік

2 вересня у селі Велика Мечетня відкрито пам’ятник адміралу В.С. Завойку.

Працівники Первомайського ПМК ведуть очисні роботи р. Бульбоки.

На перехресті біля районного будинку культури встановлено світлофор.

У приміщенні Гедвілівської початкової школи відкрилась Кривоозерська станція технічного обслуговування автомобілів, де працюють 12 фахівців.

У 1989 році було споруджено 84 житлових будинки загальною площею 8,1 тисячі квадратних метрів.

У Малій Мечетні відкрито краєзнавчий музей.

У Кривому Озері створили філію клубу друзів футбольного клубу «Динамо». Ініціаторами створення такої філії на Кривоозерщині стали вчителі, майстри та учні СПТУ №38. На 16 лютого клуб налічував уже 50 чоловік

У березні у Секретарці відновився сільський базар.

У липні з місією дружби сім юнаків: шофери Павло Гвоздянський та Олександр Ткач, будівельник Олег Максимюк, вчитель фізкультури Віктор Мотельчук, ветлікар Микола Голинський, агроном Валентин Могильов, інструктор райспорткомітету Сергій Могильов взяли старт на Одесу. Учасники велопробігу мають намір проїхати на велосипедах Російську Федерацію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусію,  і, якщо вистачить часу, Молдавію.

1990 рік

Гарний подарунок отримали 29 сімей кривоозерців, – вони стали новоселами нового 5-поверхового будинку по вул. 1 Травня.

На харчосмаковій фабриці триває спорудження цеху по розливу мінеральної води.

У березні відкрито 4-х поверховий корпус районної поліклініки.

1 вересня було відкрито новий корпус Кривоозерської ЗОШ №2, розрахований більш як на 300 учнів.

В Мазурівській школі ведеться повна реконструкція шкільного  спортивного майданчика.

Триває будівництво лабораторно-практичного корпусу СПТУ №38.

У листопаді у с. Курячі Лози відкрито краєзнавчий музей.

Відкрито Бурилівський дитячий садок-ясла на 90 місць.

У Берізках відкрито новий фельдшерсько-акушерський пункт.

У районі створено районну ланку селянської спілки України.

Курячелозівській десятирічці – 50 років.

За 9 місяців в районі зареєстровано 235 народжень і 375 померлих.

40 чоловік, жителів нашого району, з числа примусово переселених із західноукраїнських земель на Кривоозерщину у 1951 році, побували у рідних місцях, які зараз на території Польщі.

Стала до ладу автозаправочна станція, що на повороті з траси Одеса – Київ до Кривого Озера.

У Багачівській школі вперше в районі почала діяти спортивна секція з дзюдо, яку відвідує 35 учнів.

ОЗИРАЮЧИСЬ У МИНУЛЕ

255 років для історії – це лише мить, а для людей – шість – сім поколінь. А так хочеться торкнутися краєчком душі до своєї історичної спадщини. Та, мабуть, лише каміння напевно знає про події тисячолітньої давнини. І все ж, багата людська уява і бодай мізерні відомості можуть створити картини минувшини.

Ось рожевий світанок над широкою річкою Кодимою. Його зустрічають озера з викривленими берегами, а в розгойданій вітром траві розсипане росянисте намисто. Місяць – свідок середньовіччя – ховає за хмари таємниці подій, коли землю понад Кодимою прибирали до рук, то Велике Князівство Литовське, то Річ Посполита, то Кримське Ханство. Врешті-решт у 17 – 18 століттях наша Кривоозерщина була відвойована відчайдушними запорізькими козаками. Відголоси тієї битви, як гадають деякі дослідники, залишилися в древній назві селища “Криваве Озеро”. Згодом воно стало називатися Криве Озеро.

В мирні часи налагоджувались торгівельні зв’язки між північчю і півднем, їздили купці й чумаки, орієнтуючись на вічний Молочний Шлях.

Так обабіч Чумацького Шляху, як переповідають, виникло наше селище. Біля броду через безіменну річечку, що впадала в нинішню Бульбоку, поставив єврей корчму. З цього розпочалось життя-буття людей, які облюбували мальовниче місце біля двох озер. Чи то дійсно береги були Кривими, чи то вода в озері після боїв була кривавою, але такої самобутньої назви, як Криве Озеро в Україні більше не зустрінеш.

А чи дійсно були ті озера? Свого часу Олександр Анчиполовський (нині світлої пам’яті) пригадував розповіді свого батька про історію Кривого Озера і завжди радий був поділитися своїми спогадами. Отож озер було два. Одне нижче церкви, друге – неподалік від будівлі колишнього кінотеатру, де нині вулиця Озерна. Ще на початку XX століття там ловили рибу.

Місцину на лівому березі Кодими заселяли вихідці з Молдавії – волохи, від цього частина селища біля гирла притоки Бульбоки і сьогодні має назву “Волощина”. На­прикінці 18 століття магнат Любомирський, якому належали ці землі, дозволив селитися на цій території дрібній шляхті, євреям та іншим народностям.

Після російсько-турецької війни ці землі відійшли до Росії і лівобережна частина населення була включена до Балтського повіту Подільської губернії.

Відтоді поселення стало значним торгівельним центром, де продавалися зерно, худоба, овочі, промислові товари. Гостинно зустрічав торговців великий і зручний базарний майдан. Багато товарів було і місцевого виробництва, адже тут жив майстровитий народ: стельмахи і швеці, теслярі і кравці, візники та інші.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття в Кривому Озері було чотири головні вулиці. Вулицю від колишньої пошти навпроти контори господарства “Злагода” в бік Гедвілового, називали Савранською. Тут жила відома родина Ерліхів. Вони займалися скуповуванням і зберіганням зерна. Вулиця від ранкового базару в бік траси Одеса – Київ називалась Балтською. Там розміщувалося багато майстерень, в тому числі по виготовленню возів і фаетонів. На цій вулиці була і кузня, яку до Другої світової війни тримав Дудя Зайдман з братами. Після 1945 року його майстерня була на виїзді з Кривого Озера на тому місці, де нині стоїть приміщення райсільгоспуправління.

Вулиця, що починалась приблизно від нашої поліції і вела в бік ветлікарні, називалась Одеською, а в народі була “Сапожною”, оскільки мешкали на ній переважно швеці: Жубрак, Крутой, Флішер. Десь у 1900 році започаткувалась вулиця Тридубівська. Вона починалась від ринку й закінчувалась біля нинішньої лікарні. Заснували її вихідці з Тридубівської колонії.

Ось так пліч-о-пліч жили євреї, українці, молдовани, поляки, росіяни. Летіли день за днем, сповнені працею і любов’ю до життя мешканців нашого селища. Багато чого бачили на своєму віку води Кодими, яка, за переказами колись була судноплавною, а навесні – грізною.

В містечку постійно велось будівництво. Там, де нині будинок культури, височіла найбільша в Кривому Озері двоповерхова синагога, яка, на жаль у 1930 році, згоріла. Уціліле приміщення ще однієї синагоги там, де донедавна містився банк, Єврейська релігійна община передала безоплатно Будинку дитячої творчості.

Ще з дев’ятнадцятого століття збереглися два двоповерхові будинки. Жив у ті часи торговець Креймгольц. Він продавав залізні вироби та сільськогосподарські машини, йому і належав один з цих будинків, там нині музична школа та бібліотека для дітей.

Припускають, що споруда, в якій розмішені районний історико-краєзнавчий музей та адміністрація Кривоозерського професійного аграрного ліцею, теж була власністю Креймгольца, але це засвідчує лише металева табличка з написом: “1848 рік. Товарищество Саламандра”.

Найстаріша споруда, це що являє собою історичну цінність і дбайливо збережена для нащадків родиною Анчиполовських, – колишня корчма. Стоїть цей будиночок практично на перехресті п’яти доріг. А містилась в ньому корчма, мимо якої проходив чумацький шлях до Криму та до портів Чорного моря. О, скільки ця корчма могла б розповісти про відвідувачів. Хто туди заходив, ми можемо тільки здогадуватись.

Невпізнанно змінилося з тих часів наше Криве Озеро. Немає вже перукарні екстра-класу Сьоми Бурлиха, немає фотографії Гіхера. У багатьох залишилась в пам’яті “Пивна”, де все життя працював делікатний Шика Ладман. На їх місці зведено новітні будівлі, які розповідатимуть нащадкам про наше сьогодення.

 

День тане, мов свіча. М’яке сяйво вечірнього сонця, граючись з осінніми хмарами, створює химерні образи. Так буде і далі: сонце сходитиме і заходитиме, час линутиме, покоління змінюватимуться…

А так цікаво зазирнути у майбуття ще через 255 років. Тоді вже про нас нащадки говоритимуть як про історію. І хочеться, щоб це були  гарні спомини і добрі слова.


З різних історичних джерел вдалося встановити, що Криве Озеро було засноване у вересні 1762 року. До містечка входили Волощина і Калантирка. Однією з перших будівель стала корчма із заїжджим двором.

На початку ХХ століття в селищі були приватна бібліотека, церковна-приходська школа. Нічної пори вулиці містечка освітлювали 38 гасових ліхтарів. До послуг гостей був готель, 10 пивних.

Найстарішими будівлями селища є приміщення, де нині знаходяться історико-краєзнавчий музей,

а також приміщення дитячої музичної школи.

Свого часу вони належали купцю Креймгольцу.

Також є версія, що найстаріша споруда селища – це будинок Бені Берковича, де нині облаштовано відділ поліції .

 

У пореформений період землю мали лише селяни Кривого Озера 1 та Кривого Озера 3.

У Кривому Озері 2 свої власні земельні наділи мали лише 18 господарств. Решта земля належала поміщикам Широченку, Атаманчуку та Воєводському.

Напередодні першої світової війни 1914 року в Кривому Озері проживало 10263 чоловіка. Діяло 18 дрібних підприємств, працювало 33 мануфактурні крамниці. Під час цієї війни у половини селян забрали худобу і коней для армії.

Після встановлення у січні 1918 року в Кривому Озері радянської влади селяни приступили до розподілу приватних земель.

Протягом наступних років селище потерпало від воєнних дій, під час яких постійно змінювалася влада. І тільки у лютому 1920 року червоноармійці визволили Криве Озеро.

У відповідності з рішенням відділу народної освіти Балтського повіту від 22 жовтня 1920 року в селі Криве Озеро відкрили бібліотеку. Офіційно зареєстрована бібліотека у 1924 році. А у 1936 році вона набула статусу районної.

У 1923 року Криве Озеро стало центром одноіменного району Первомайського округу Одеської губернії. З 1929 року у Кривому Озері стала до ладу теплоелектростанція потужністю 147 кіловат. Першим у Кривому Озері у 1927 році був утворений колгосп «Агрокультура». У 1930 році в 17 колгоспах об’єдналися 82 відсотка всіх селян Кривого Озера, за яким було закріплено понад 13 тисяч гектарів землі.

У вересні 1933 року в селі створено машинно-тракторну станцію МТС, яка у 1939 році стала учасником Всесоюзної сільгоспвиставки.

В передвоєнні роки в селі функціонували лікарня на 60 ліжок, амбулаторія, аптека, санепідемстанція, відкрились два дитсадки та 5 ясел. Працювали одна середня, чотири семирічні та три початкові школи, відкриті у 1935 – 1936 роках.

Культосвітню роботу проводили районний будинок культури із стаціонарною кіноустановкою та 4 колгоспних клуби.

У 1934 році Кривоозерська семирічка була реорганізована в середню школу. І в 1937 році відбувся перший випуск – 22 випускники.

Село було радіофіковане.

Чорну звістку про напад фашистів 22 червня1941 року жителі Кривого Озера сприйняли мужньо. Понад 1200 жителів села у перші дні війни пішли на фронт. 2 серпня 1941 року в село вдерлися німецькі та румунські загарбники.

Для боротьби з ворогом була організована підпільна група. Вона встановила тісний зв’язок із загонами «Побужець» та «Буревісник».

29 березня 1944 року воїни 56-ї гвардійської Сталінградської дивізії Другого Українського фронту визволили Криве Озеро від окупантів.

Багато кривоозерців загинуло у борні війни. У 1981 році на честь 36-ї річниці Перемоги у Кривому Озері відкрили меморіал Слави. На гранітних плитах прізвища 328 героїв.

Нечуване лихо та важкі втрати понесло селище під час Другої світової війни. Понад 800 жителів було закатовано та знищено, повністю зруйновано МТС, цегельний завод та ін. промислові об’єкти, майже всю худобу відправлено до Німеччини.

Після визволення почалася відбудова народного господарства. Поступово відновили роботу школи, лікарня, заклади культури та ін.

У 1950 році 17 дрібних артілей села об’єдналися у 4 крупних господарства «Радянська Росія», «Заповіт Ілліча», ім. Свердлова та ім. Жданова, за яким закріпили 15,9 тис. га земельних угідь.

У 1963 році у Кривому Озері було відкрито СПТУ №38, яке очолив О.І. Воронецький. У 1973 році училище стало середнім профтехучилищем, яке у 2003 році реорганізовано у професійний аграрний ліцей.

У 1968 році в старому Будинку культури почала працювати дитяча музична школа. Її перший директор В.Й. Погонець

За рішенням облвиконкому від 11 грудня 1970 року село Криве Озеро було віднесено до категорії селищ міського типу. Криво-озерську і Кривоозерську другу сільради було об’єднано в селищну раду депутатів трудящих. Першим головою селищної Ради став М.Г. Голобродський.

За 1971 – 1975 роки в селищі побудовано восьмирічну школу на 190 і середню на 550 учнівських місць, дитячий комбінат «Казка», Будинок культури в колгоспі «Радянська Росія», готель на 50 місць, кафе-ресторан, універмаг, автовокзал.

У вісімдесяті роки в селищі було споруджено перші п’ятиповерхівки, корпуси профтехучилища, заасфальтовано головні вулиці селища і села, збудовано поліклініку, вузол зв’язку, міст через Кодиму.

В Кривому Озері колись було чотири головні вулиці. Вулицю від колишньої пошти (навпроти колишньої контори КСП «Колос» в бік Гедвілового) називали Савранська. Вулиця від нинішнього ресторану в сторону траси Одеса – Київ називалась Балтською (нині Кобзаря).

(За матеріалами районного історико-краєзнавчого музею).