В самому центрі Кривого Озера на перехресті трьох доріг на Київ, Миколаїв і Одесу знаходиться духовна святиня кривоозерців Свято-Різдво-Богородичний храм. З якого кінця Кривого Озера людина не йшла би до центру міста, кожна дорога виведе її до церкви. Саме біля церкви місцева громада вирішили вставновити пам’ятний знак насильно депортованим у 1951 році з етнічних українських земель. Знак урочисто відкрито під час святкування ювілею 250-річчя Кривого Озера у вересні місяці 2012 року.
Це місце вибрано не випадково. Саме церква стала віссю, навколо якої закрутилося життя насильно виселених.Будучи глибоко віруючими людьми, скородняни хоч і залишили свої хати, поля і гори, та все ж взяли з собою найдорожче: свою віру в Бога, добро і святість.
Під час жахливого виселення 1951 року люди в першу чергу брали з собою Божі образи. Скороднянська церковна громада зібрала все з церкви і перевезла з собою на нове місце в Криве Озеро.
Сьогодні, 11 вересня, біля пам’ятного знаку на подвір’ї Свято-Різдво-Богородичного храму, в день релігійного свята Усікновення глави Івана Хрестителя, відбувся мітинг та покладання квітів на згадку про всіх тих, кого насильно вигнали з рідної землі. За плечима в них рідний дім та звичні краєвиди, улюблена робота, назавжди розімкнуте коло знайомих і друзів. Є життя до переселення і після. Вони, мов птахи, вимушено полетіли із рідних гнізд освоювати нові землі. У їхніх очах невідомість і страх за майбутнє їхніх дітей. Вони не підкорилися обставинам, а навпаки, почали все з нуля і зберегли свою віру та стійкі переконання. Ведуча мітингу Оксана Павлухіна розповідала, що переселенці стали жителями чотирьох областей України. Вони оселилися у 25 селах Донецької області, 20 селах Одеської, у десятьох Миколаївської та п’ятьох Херсонської областей. У 1951 році і в наше селище приїхали люди, яких примусово переселили з території сучасної Польщі. Переселенці, які переїхали до наших країв, відрізнялися від місцевих мешканців своєю вимовою та іншими культурними особливостями, але дуже швидко влились в трудову сім’ю Кривоозерщини і добросовісно працюють на цій землі й дотепер. Кожен з них вніс свою часточку в розвиток Кривоозерського краю та заслуговує на самі теплі, щирі слова вдячності.
– Ці скорботні події є наслідком того, що Український народ на той час не мав власної держави і долі українців вирішувалися в Москві. Нині наш народ єдиний, де б хто не народився, бо живемо ми на українській землі і це тільки наша земля. Саме завдяки нашій єдності ми змогли протистояти ворогу на сході нашої країни. Україна — єдина колиска і єдина країна для усіх українців, де б вони не народилися і проживають, — сказав голова райдержадміністрації Олексій Мірошниченко.
До загалу також звернулися голова районної ради Олександр Козерецький, нащадок переселенців Ілля Крохмаль та настоятель Свято-Різдво-Богородичної церкви о. Леонід. Священнослужитель закликав молитися за мир і спокій в державі, і просити у Святої Богородиці захисту.
Ілля Крохмаль має мету відновити карту свого рідного села Скородне. На цьому шляху ним проведена чимала дослідницька робота. Він спілкується і з представниками української діаспори у Канаді. Спільними зусиллями знайдено так звану кадастрову карту датовану 1892 роком, де відзначені земельні наділи і їх кадастрові номера жителів Скородного. Учні Кривоозерської ЗОШ №1 І – ІІІ ступенів запросили всіх, кому цікаво дізнатися історію депортації українців до Кривого Озера на «Бойківську ватру», яка відбудеться сьогодні о 17.00 на території Кривоозерської ЗОШ №1 І – ІІІ ступенів.
В знак пошани і подяки до людей, які були насильно вивезені з рідних земель присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку.
Мітинг супроводжувався художніми номерами колективів районного Будинку культури.