Кривоозерщина прощалася з героєм

14 квітня у селі Красненьке Кривоозерщина

прощалася з одним із кращих своїх синів.

Наш земляк, захисник України, Володимир Лисаківський, відійшов у небесне військо. Зовсім молодий, йому лише 28. … Було б 4 серпня цього року.

Дуже важка втрата. Ніщо на зрівняється з материнським та батьківським горем – отримати таку страшну звістку і ховати сина. Важко тим, хто його знав, в кого на очах він ріс у селі Красненьке, де дорослішав, де закінчив загальноосвітню школу. Володимир впевнено і наполегливо йшов по життю – здобув вищу освіту, навчаючись у Національному університеті державної податкової служби України. Відслужив строкову службу. Та війна, розпочата у 2014 році, внесла корективи у його життя, як і у долі мільйонів українців.

У 2015 році Володимир Юрійович був призваний по мобілізації, адже було розуміння, що він потрібен саме там, – там, де вирішується доля Батьківщини.

Потім демобілізація. Але війна змінила юнака. Просто жити як раніше він уже не міг. Тож через рік, у 2017 році підписав контракт із Збройними Силами України. Його бойовий досвід оцінили у Військово-Морських Силах ЗСУ. Тож Володимир легко увійшов у флотську сім’ю. Він був сміливим морським піхотинцем, щирим патріотом і гарним товаришем. А ще – професіоналом. «Морський піхотинець». За цими простими словами – сила духу і характер справжнього воїна.
Старший матрос Володимир Лисаківський потрапив під обстріл бойовиків в районі населеного пункту Гранітне Донецької області 11 квітня. Пряме попадання ракети, випущеної ворогом з ПЗРК, звело до мінімуму шанси вижити. Лікарі більше доби боролися за його життя, проте так і не змогли допомогти бійцю. 12 квітня 2019 року його не стало…

До останнього подиху Володимир залишався вірним українському народові, своїм бойовим побратимам, клятві морського піхотинця – бути відважним воїном, відданим захисником, щирим побратимом. Таким він  навіки залишиться у їх пам’яті.

На фронтових фото Володимир – вольовий, мужній  воїн, а щира посмішка і ямочки на щоках підкреслюють його ще дитячу безпосередність, хоч в очах іскриться твердість характеру…

Провести бійця 35 бригади ВМС у останню путь прибули з передової його побратими, а також представник штабу ВМС, капелан, військові, учасники антитерористичної операції Кривоозерщини,керівники району та місцевого самоврядування, друзі з різних куточків України та все село…

Побратими під сумні звуки військового духового оркестру несли тіло Володимира на руках. Прощаючись із захисником України, аби віддати шану  герою, під час хвилини мовчання весь люд став на  коліно.

У скорботі схиливши голови присутні висловили співчуття батькам Раїсі Михайлівні і Юрію Володимировичу Лисаківським та подяку, що виховали такого сина – справжнього патріота.

І ось прощальний залп зі зброї, що розриває серце.

Дуже важко сприймати цю жорстоку реальність, коли гине молода людина. Та Володимир у свої 28 віддав найдорожче – своє  життя – за Батьківщину, за кожного з нас. Щоб ми могли сіяти та збирати врожаї, народжувати і виховувати дітей, щоб могли жити.  Герої не вмирають, вони живуть вічно в серцях і пам’яті цілих поколінь.

Опубліковано у Без рубрики. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь